Головна героїня роману Толстого “Анна Кареніна”

Спочатку “Анна Кареніна” (1873-1877) була задумана Товстим як сімейно-побутовий роман про невірну дружину. У процесі роботи задум поглиблювався і розширювався. У центрі уваги письменника виявилися не тільки сімейні, а й економічні, соціальні, суспільні відносини. На сторінках роману згадувалась широка панорама російського життя. Один із героїв твору – Левін – казав: “У нас тепер… все це переворотилось і тільки вкладається”. Таку формулу. В. Бєлінський вважав класичної для характеристики російського пореформеного розвитку.

Всі переворотилось: не тільки економіка, але і звичні уявлення про мораль, моральність… В цій атмосфері нестійкості, тривоги, невпевненості в собі, недовіри до оточуючих, в передчутті загрожують катастроф живуть герої Толстого. Звідси напруженість їх переживань, підкреслений драматизм подій – незважаючи на те, що дія відбувається в мирний час і замикається в порівняно вузькій сфері сімейних відносин.

Толстой говорив, що в “Анні Кареніній” він любив “думку сімейну” (а в “Війні і світі” – “думка народну”). Однак у його новому романі думка сімейна сполучається, хоча й не завжди явно і безпосередньо, з думкою народною. Проблеми родини, побуту, особистісних зв’язків сприймаються письменником у тісному зв’язку з питанням про стан російського суспільства в переломний період його історії.

Образ головної героїні роману не відразу склався у автора. У процесі роботи Товстої послідовно підіймав вигляд Анни, наділяючи її не тільки чудовою фізичною красою, але і багатим внутрішнім світом, неабияким розумом, здатністю до нещадного самоаналізу. Це один з порівняно рідкісних випадків в художній практиці Толстого, коли в образі героїні немає протиріччя між зовнішністю і внутрішньою сутністю. Моральна чистота і моральна порядність Анни, яка не бажала пристосовуватися, обманювати себе та інших згідно з “нормами” світського життя, послужили головною причиною її сміливого рішення – відкрито піти від нелюбого чоловіка до Вронського, що і стало джерелом та причиною її різкого конфлікту з навколишнім середовищем, яка мстить Ганні саме за її чесність, незалежність, зневага до лицемірним засадам фальшивого в основі своїй світського суспільства.

В “Анні Кареніній” Толстой уникає однозначних рішень. У цьому сенсі новий роман відрізняється від “Війни і світу”. Там авторський вирок зазвичай був остаточний, негативні персонажі не були дані в динаміці, еволюції. Тепер погляд Толстого позбавлений певної упередженості: він уміє побачити правду своєї героїні (і прищепити до неї гаряче співчуття читачів), але не виключає наявності своєї правди і у Кареніна (хоча це і не так очевидно). Той поліфонізм, який зазвичай пов’язують з ім’ям Достоєвського, притаманний і “Анні Кареніній”.

Каренін – втілення петербурзької бюрократії, сухий, черствий людина, але все ж людина, в якої горе, страждання, здатний на великодушність, і на жорстокість^ Чудовий радянський артист Микола Хмельов, перший виконавець ролі Кареніна певною інсценуванні, яка з великим успіхом йшла на сцені Московського Художнього театру в 930-е роки, говорив: “Коли я одягнув мундир Кареніна і коли помацав неживої рукою його баки, мені сказали з захопленням: – ось, ось, головне ви знайшли – уособлення бюрократичного Петербурга, так і грайте! Я так і граю, але щастя немає в моїй душі, творчого щастя. Скажу по правді, мене таємно тягне до драмі Кареніна, адже там є драма і навіть трагедія…” .

Своя драма є і у Олексія Вронського, який виявився гідним високого почуття, яке зв’язувало його з Ганною. Любов вивищили і облагородила не тільки її, але і його. І все ж Ганна не була щаслива не тільки в першій родині (з Кареніним), але і в другій (з Вронським). Відбувається найстрашніше – відсутність духовного єднання, взаєморозуміння, розпад людських зв’язків. Важко знайти в даному випадку одного конкретного винуватця. Винне нелюдське світське суспільство з його брехливою мораллю, винні несправедливі закони про шлюб, винні Каренін і Вронський, винна і сама Ганна.

Епіграф до роману говорить: “Мені помста, і Аз воздам”. В дослідницькій літературі не припиняються суперечки щодо його тлумачення. Передбачається, що загроза неминучого покарання, укладена в епіграфі, пов’язана з первісним задумом роману; Можливо, Толстой хотів сказати, що тільки бог має право покарати грішницю, але не люди. Але якщо це і так, питання про винність Ганни все ж залишається. Світське суспільство не має морального права судити Анну, проте Толстой судить її з висоти тієї думки сімейної, яку він сам вважав головною в романі.

Письменник, зробив, здавалося б, усе, щоб збудити в читача чарівність героїнею роману, разом з тим зовсім не сприймає її як ідеал. Тільки в самому початку твору “нестримна радість і пожвавлення” сяють на обличчі Ганни. Потім її душевний стан (і чим далі, тим сильніше) зазначено зовсім іншими ознаками: підозрілістю, озлобленням, відчаєм, ревнощами… Цьому відповідає і система епітетів, застосовувана Товстим: “болісна фарба сорому”; “колись горда, а тепер ганебна голова”; щастя, сплачене “страшною ціною сорому”, і т. д.

Бунт Анни проти брехливої моралі світла виявляється безплідним. Вона стає жертвою не тільки свого конфлікту з суспільством, але і того, що є в ній самій від цього самого товариства (“дух брехні і обману”) і з чим не може примиритися її власне моральне почуття. Трагічне відчуття своєї провини не залишає її. Розмірковуючи про свої стосунки з Вронським, Ганна чітко і відверто формулює саму суть протиріччя, трагічна нерозв’язності якого зумовлює всю нестерпність її положення: “Якщо б я могла бути чим-небудь, крім коханки, пристрасно люблячої одні його ласки; але я не можу і не хочу бути нічим іншим”.

Витоки трагедії Анни не тільки в зовнішніх перешкодах, але і в ній самій, в характері її пристрасті, в неможливості піти від докорів совісті. Центральна для романа проблема розглядається на прикладі кількох сімейних пар: Анна – Каренін, Доллі – Облонський, Кіті – Левін. І у всіх випадках Толстой не знаходить позитивної відповіді на постійно хвилюючі його питання, що мають не просто вузько інтимне, але й суспільне значення.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь