Гоголь став основоположником ряду традицій у російській літературі, багато з яких згодом знайшли відображення у творах письменників другої половини XIX-XX століть. Характерні художній манері Гоголя риси можна побачити в повісті “Собаче серце” і в романі “Майстер і Маргарита” М А Булгакова.
Як у цих булгаковських творах, так і в деяких повістях і оповіданнях Гоголя існують два світи – реальний і фантастичний. Вони паралельні, але можуть і перетинатися, взаємодіяти, що зазвичай призводить до виникнення надприродних явищ у середовищі людей. Це видно в гоголівських “Вечорах на хуторі поблизу Диканьки”. Диканька і Петербург в оповіданні “Ніч перед Різдвом”, Київ “Страшної помсти” цілком реальні, але поява чорта і чаклуна говорять про присутності потойбічних сил. Також і Москва у Булгакова – абсолютно реальний місто, але в ньому є та нечиста сила в особі Воланда, Азазелло, Коров’єв і Бегемота.
Зображення Москви Булгаковим також сходить до гоголівських традицій. Москва в цілому – замкнутий світ, яким постає і місто в “Мертвих душах” або в “Ревізорі”, відособлений від країни і в той же час отождествляющийся з нею. Жителі цього міста і Москви уособлюють всі пороки, властиві людству.
Гоголівські традиції знайшли відображення у романі Булгакова “Майстер і Маргарита” і при зображенні нечистої сили. Її представники сприяють розкриттю характерів героїв. Так, завдяки біса і відьми Солохи на оповіданні Гоголя “Ніч перед Різдвом”, людські гріхи з’являються на поверхні. Голова, дяк, сам чорт – всі вони намагаються домогтися прихильності Солохи, опускаючись до лицемірства і обману. Це можна побачити в “Собачому серці, і “Майстрі і Маргариті”, де Булгаков показує підлу душу Шарикова, пияцтво Стьопи Лиходєєва, боягузтво Римського, хабарництво Никанора Івановича, лицемірство, Варенухи. Воланд приходить в людський світ через дві тисячі років дізнатися, чи змінилися люди чи ні. Виявляється, що ні. Фактично це демонструють Боланд, Азазелло і Бегемот на сеансі чорної магії. Але якщо у Гоголя нечиста сила може викликати симпатії поряд з огидою (читачеві, як правило, подобається Солоха і Пацюк, але він негативно ставиться до чаклуна), то у Булгакова навіть Сатана підноситься позитивно, з м’яким і добрим гумором описується кіт Бегемот, Коров’єв, Азазелло.
“Майстра і Маргариту” Булгакова з розповіддю Гоголя “Ніч перед Різдвом” ріднить ще те, що Маргарита здійснює фантастична подорож на мітлі подібно до того, як разом з чортом летить в Петербург до цариці коваль Вакула.
Прийом гротеску, до якого вдається Булгаков, іронія при зображенні суспільства МАСОЛІТ та його членів в “Майстрі і Маргариті” або при передачі образів Шарикова і Швондера в “Собачому серці” також сходить до гоголівських традицій. Цими прийомами користується Гоголь, показуючи в “Мертвих душах” і в “Ревізорі” поміщиків і чиновників, чого слід Булгаков у своїх творах, доводячи деякі сцени до абсурду.
Гоголь став новатором у російській літературі. Його прийоми знайшли відображення в творах пізніших письменників як XIX, так і XX століття. Спадкоємність гоголівських традицій можна простежити в казках Салтикова-Щедріна, в сатиричних оповіданнях Зощенко, в повістях і романах Булгакова.