План
Питання про жанрі «Героя нашого часу» завжди був важливим для літературознавців, який займалися цим твором, тому що сам роман М. Ю. Лермонтова являє собою новаторський твір російської класичної літератури.
Розглянемо жанр твору «Герой нашого часу» і його основні композиційні і сюжетні особливості.
Жанрова своєрідність роману
«Герой нашого часу» був створений автором як роман, що складається з низки повістей. На початку позаминулого століття подібні твори були популярним. У цьому ряду варто звернути увагу на «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» М.В. Гоголя або «Повісті Бєлкіна» А. С. Пушкіна.
Однак Лермонтов дещо видозмінює цю традицію, об’єднавши кілька повістей чином не єдиного оповідача (як це було у Гоголя і Пушкіна), а з допомогою образу головного героя – молодого офіцера Р. А. Печоріна. Завдяки такому письменницькому ходу, автор створює новий для російської літератури жанр соціально-психологічного роману, який пізніше буде продовжений у творчості його послідовників Ф. М. Достоєвського, Тургенєва І. З. Л. Н. Толстого та інших.
Для письменника на перший план виходить внутрішня життя його головного героя, зовнішні ж обставини його життя стають лише фоном для розвитку сюжету.
Композиційні особливості твору та їх вплив на жанр роману
Жанр роману «Герой нашого часу» Лермонтова зажадав від автора відмовитися від хронологічній послідовності передачі сюжету, що вплинула на композиційну структуру твору.
Роман відкривається розповіддю про те, як Печорін викрав молоду черкешенку Белу, яка пізніше закохалася в нього, але ця любов не принесла їй щастя. У цій частині читачі бачать Печоріна очима Максима Максимовича – російського офіцера, штабс-капітана, який виявився командувачем в фортеці, в якій служив Печорін. Максим Максимович до кінця не розуміє дивної поведінки свого молодого підлеглого, проте, розповідає про Печоріна без осуду, швидше, зі співчуттям. Далі слід частину під назвою «Максим Максимович», яка хронологічно повинна була б завершувати роман. У ній читачі дізнаються, що Печорін раптово помер по дорозі в Персію, а оповідачеві дістався його журнал, в якому його автор зізнавався у своїх таємних вадах і життєві розчарування. У підсумку наступними частинами роману стає щоденник Печоріна, який розповідає про події, що сталися з ним до зустрічі з Бэлой і знайомства з Максимом Максимовичем.
Жанрові особливості «Героя нашого часу» виявляються ще й у тому, що кожна з повістей, що входить в роман, має свою спрямованість. Жанр і композиція «Героя нашого часу» дозволяє укласти, що повісті, складові роман, є відображенням тем і сюжетів, характерних для літератури того часу.
Повість «Бела» являє собою класичну історію кохання з трагічним і гострим фіналом. Вона чимось нагадує романтичні повісті декабриста А. А. Бестужева, що видавався під псевдонімом Марлінський. Повісті «Тамань» і «Фаталіст» є гостросюжетними творами, наповненими містичної зумовленістю, таємницями, пагонами і характерним для цього жанру любовним сюжетом. Повість «Княжна Мері» за жанром чимось нагадує роман у віршах А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Тут також присутній опис світського суспільства, яке однаково чуже як головної героїні твору – княжні Лиговской, так і головному героєві — Г. А. Печорину. Як і Тетяна Ларіна, Мері закохується в чоловіка, який здається їй втіленням її ідеалу, однак вона, зізнавшись їй у коханні, також отримує від нього відмову. Дуель Печоріна з Грушницким сюжетно близька дуелі, що відбулася між Ленським і Онєгіним. Більш молодий і палкий герой Грушницкий на цій дуелі гине (також, як загинув Ленський).
Таким чином, особливості жанру «Героя нашого часу», свідчать про те, що Лермонтов поклав початок новому напрямку у вітчизняній романістиці – це напрям можна назвати соціально-психологічним. Характерними особливостями його стало глибоке увагу до світу особистісних переживань героїв, звернення до реалістичного опису їх вчинків, прагнення визначити основне коло цінностей, а також пошук смисложиттєвих засад буття людини на землі.
Тест по твору