План
Особливості сюжету роману
Будь-який літературний твір має свою систему подій, що розкриває не тільки характери дійових осіб, але і ставлення самого автора до зображуваним їм явищ і подій, — тобто сюжет. У романі «Герой нашого часу» сюжет визначається задумом всієї системи повістей, і цей задум – у «розгортанні» крок за кроком історії «душі людської», «особливо коли вона – наслідок спостережень розуму зрілого над самим собою».
Як же саме будує сюжет автор? Прислухаємося до думки російського критика Ст. Бєлінського: «роман р. Лермонтова проникнуть єдністю думки, і тому… його не можна читати не в тому порядку, в якому розташував його сам автор: інакше ви прочитаєте дві чудові повісті і кілька чудових оповідань, але роману не будете знати. Тут немає ні сторінки, ні слова, ні риси, які були б наброшены випадково; тут все виходить з однієї головної ідеї, все в неї повертається». Саме тому хронологічний ряд подій, що описуються в романі, порушений,- хронологія не важлива для втілення ідеї.
Спочатку ми дізнаємося про Печоріна у повісті «Бела», стежачи за розмовою тимчасових попутників, а потім — за розказаної Максим Максимычем історією про молодий черкесці і ролі головного героя в її долі. Таке уявлення про Печоріна складаємо, безпосередньо спостерігаючи за тим, як веде себе Григорій, як виявляється його характер зовнішньо — оповідач детально описує це у другій главі роману. І, нарешті, з власноруч написаного героєм журналу осягаємо внутрішній світ Печоріна: його думки, почуття, сподівання.
З кожною наступною повістю «Героя нашого часу» наш інтерес до характеру головного діючої особи зростає, адже навряд чи героєм часу Лермонтов назвав людину з порочним ставленням до людей і повною відсутністю привабливих людських якостей. Поступово розумієш, що саме в такому порядку розмістивши глави твору, автор і зміг послідовно розкривати характер героя у всій його складності, суперечливості й непередбачуваності. Саме цим задумом підпорядкований сюжет роману «Герой нашого часу».
Співвідношення сюжету і фабули «Героя нашого часу»
Читаючи сторінку за сторінкою, ми відразу можемо помітити: тимчасова послідовність подій роману відрізняється від порядку розташування повістей, який визначив Лермонтов. «Їду в діючий загін по казенної потреби», — пише в журналі Печорін в «Тамані», і хронологічно саме ця частина відкриває розповідь про головного героя. За нею йде розповідь про перебування Григорія на водах та на ранок після дуелі отримав «наказ від вищого начальства відправитися в фортецю Н». З «цієї нудної фортеці» Печорину «сталося» виїхати і «прожити два тижні в козачої станиці», тут він вирішує для себе питання, зумовлена доля будь-якої людини. Служачи і далі у фортеці, Григорій викрадає Белу. Останні пересування Печоріна ми прослеживам, спостерігаючи за його зустріччю зі штабс-капітаном («їду в Персії – і далі») і читаючи передмова оповідача до «Журналу Печоріна» («недавно я дізнався, що Печорін, повертаючись з Персії, помер»).
Порівняємо хронологічний і авторський ряд повістей
У сюжеті повісті збудовані в такій послідовності: «Бела» і «Максим Максимович» — Передмова до «Журналу Печоріна» — «Тамань» — Княжна Мері» і «Фаталіст».
Фабула ж вимагає тимчасового порядку: «Тамань» — «Княжна Мері» і «Фаталіст» — «Бела» і «Максим Максимович» — Передмова до «Журналу Печоріна».
Сюжет і фабула роману «Герой нашого часу», таким чином, не збігаються. Хронологія, на переконання Лермонтова, не направляє нас до осягнення характеру головного героя, тому-то і не потрібна. А побудова сюжету не тільки дає можливість зрозуміти характер головного героя, але разом з тим спонукає читача заглянути у глибини власної душі. Погодимося з А. Н.Товстим: «Лермонтов … в п’яти повістях, пов’язаних єдиним внутрішнім сюжетом — розкриттям образу Печоріна, героя часу, продукту епохи, розкриває перед нами досконалість реального, мудрого … мистецтва. Читаєш і відчуваєш: тут все — не більше і не менше того, що потрібно і як можна сказати».
Тест по твору