Цей твір присвячено бою людей з України за незалежність і свободу своєї батьківщини. Письменник досить непогано мав загальне уявлення історії своєї країни, він пишався сильними і хоробрими людьми, які не бояться віддати своє життя за незалежність свого краю. Саме про таких Н. В. Гоголь і написав у своїй роботі.
Основні персонажі – це два сини Андрій і Остап, і сам Тарас Бульба. Діти юні і сильні. Вони зовсім недавно прийшли з бурси, де здобували свої знання. Батько їх – літній вояка, багато чого бачив у своєму житті, багато чого знає і багато чого може розповісти. І для дітей своїх він побажав того ж самого, до кінця захищати свій рідний край, воювати і битися до своєї загибелі, якщо так пророчено долі своєї.
У творі розписується три загибелі. Гинуть діти Бульби. На багатті гине і він сам. Але всі три загибелі різні один від одного. Молодший дитина гине від руки власного батька, з-за того, що він зрадив свій рідний край, відмовився від рідних, від друзів. Тарас Бульба не зміг подібне зрозуміти і забути, нехай навіть перед ним рідна дитина і стріляє в Андрія, хоча у сина було все, щоб стати кращим воїном на околиці, але почуття до коханої виявилися понад усе. Для батька ж немає ніякої іншої любові, як до батьківщини своєї, до своїх друзів. Син зрадив все – і він заслуговує загибелі.
Остап гине в полоні, багато, що йому довелося через це перенести, але не злякався старший. Він виявився зразковим сином Тараса. Навіть перед самою смертю, він не став просити пощади, він усе витримав гідно.
Загибель ж самого отамана – приклад справжнього подвигу в ім’я батьківщини своєї. Він згорає на попіл, який зробили ляхи для нього. Але не про це він розмірковує, коли його смерть так близька, а переживає за своїх друзів, яким загрожує ще більша небезпека.
Гоголь написав твір “Тарас Бульба” з дуже цікавим сюжетом. Але разом з тим, що повість цікава, вона ще й трагічна в якійсь мірі, адже саме в ній майже в кінці твору були описані три смерті поспіль. Всі головні герої повісті “Тарас Бульба” померли кінці, так як історична замітка присутній в самому цілому сюжеті твору. Саме тому протягом усього розповіді йдеться ще й мова про бойових діях, військових, того часу.
Тарас Бульба, його сини – Остап і Андрій – ось найголовніше герої повісті. Саме ці герої і загинули в кінці повісті, так як сюжет дуже трагічний в кінці, адже всі герої виявилися дуже сміливими і рішучими у своїх цілях і досягнення. Ще, адже Тарас Бульба – це людина, яка просто прославився в цьому оповіданні своєю сміливістю, своїм важким і витриманим характером, а тому справедливо вважати, що і його сини пішли хоча б наполовину у свого батька. Остап – це старший син Тараса Бульби, цей молодий чоловік був так само, як і батько, витриманий і дуже сміливий. Він також ніколи не був і не став зрадником, і не зганьбив як його менший брат, своє ім’я і ім’я рідних. А тому можна вважати, що Остап прожив досить непогану і героїчну життя, а помер – як герой своєї Батьківщини.
Андрій – це взагалі інший випадок, він взяв з генів свого батька теж достатню частину, але на жаль його рішучість і гордість, як і у його батька пішл зовсім, на жаль батька, не туди, куди б хотілося. Андрій закохався в дівчину, яка, на жаль, була не тієї національності, що і він, а також, перебувала на інший протилежному боці ворога – Польщі. Вона була полькою, і цим все було сказано, що батько ніколи б не зрозумів свого молодшого сина, і так і сталося, коли він дізнався, що він перебіг через неї на іншу сторону – сторону заклятого ворога. А тому він автоматично став ворогом, незважаючи на те, що був родичем, навіть більше – братом і сином.
Але це не врятувало його від сумної долі. Андрій був убитий своїм же батьком в чистому пустельному полі, де батько зі словами: “Я тебе породив, я тебе і вб’ю!” – вистрілив у нього з вогнепальної зброї.
Сам же Тарас Бульба загинув на вогнищі, а перед цим його ще й катували дуже жорстоко, але цей чоловік був, як ніби зі сталі та заліза зроблений. Він усе витримав і перетерпів без жодного вигуку і крику болю. Він був неймовірно гордий, щоб допустити таку помилку. Він теж помер як герой. Остап помер на площі, перед тим, як зловили його батька. Тарас Бульба бачив, як жорстоко катували його сина, але обидва не видали жодного звуку, жодного вигуку. Тільки коли Остап промовив до батька – “Чуєш мене батько. “тільки тоді Бульба вимовив – “Чую”.