Л. Н. Толстой — письменник величезного, воістину світового масштабу, і предметом його досліджень завжди були людина, людська душа. Для Толстого людина — частина всесвіту. Йому цікаво те, який шлях проходить душа людини в прагненні до високого, ідеального, у спробах пізнати саму себе. Не випадково при читанні Толстого ми згадуємо і термін, вперше введений в літературознавчий обіг Н. Р. Чернишевським, — “діалектика душі”.г За його словами, письменника найбільше цікавить сам психічний процес, його форми, його закони, діалектика душі.
Як показаний цей процес у безсмертному романі-епопеї Л. Н. Толстого “Війна і світ”? Головна проблема, яку ставить у своєму романі письменник, — проблема людського щастя, проблема пошуків сенсу життя. Його улюблені герої — Андрій Болконський, П’єр Безухов, Наташа і Микола Ростовы, люди шукають, яких мучить, які страждають. Для них характерна розбурханість душі, бажання бути корисним, потрібним, коханим. Найулюбленіший і близька письменникові герой — П’єр Безухов. Подібно Андрію Болконскому, П’єр чесний і високоосвічений. Але якщо Андрій — раціоналіст (у нього розум переважає над почуттями), то Безухов “натура безпосередня, здатна гостро відчувати, легко порушуватися”. П’єру властиві глибокі роздуми і сумніви в пошуках сенсу життя. Життєвий шлях його складний і звивистий.
Спочатку через нерозважливість молодості і під впливом навколишнього оточення він робить багато помилок: веде відчайдушну життя світського гульвіси і нероби, дозволяє князю Курагину обібрати себе і одружити на легковажної красуні Елен. П’єр стріляється на дуелі з Долоховым, пориває з дружиною, розчаровується в житті. Йому ненависна усіма визнана брехня світського суспільства, і він розуміє необхідність іншого шляху.
В цей критичний момент Безухов зустрічає масона Баздеева. Цей “проповідник”‘ спритно розставляє перед довірливим графом мережі релігійно-містичного суспільства, яке закликало до морального вдосконалення людей і об’єднання їх на засадах братської любові. П’єр зрозумів масонство як вчення про рівність, братерство і любов, і це допомагає йому направляти свої сили на покращення життя кріпаків. Він збирався звільнити селян, заснувати лікарні, притулки, школи. Війна 1812 року змушує П’єра знову гаряче взятися за справу, але його пристрасний заклик допомогти Батьківщині викликає загальне невдоволення московського дворянства. Він знову зазнає невдачі. Однак охоплений патріотичним почуттям, П’єр на свої гроші споряджає тисячу ополченців і сам залишається в Москві, щоб вбити Наполеона. Або загинути, або припинити нещастя всієї Європи, що відбувалися, на думку П’єра, від одного Наполеона. Так розставляє сили в цей момент автор. Важливим етапом на шляху шукань П’єра є відвідування ним Бородінського поля під час знаменитого бою. Тут він зрозумів, що історію творить сама могутня сила в світі — народ. Вид жвавих і спітнілих мужиків-ополченців, з гучним говіркою і реготом працюють на полі, “подіяв на П’єра сильніше всього того, що бачив і чув (він до цих пір про урочистості і значущості цієї хвилини”. Ще більш тісне зближення П’єра з простими людьми відбувається після зустрічі з солдатом, колишнім селянином, Платоном Каратаевым, який, на думку Толстого, є часткою народної маси. Від Каратаєва П’єр набирається селянської мудрості, в спілкуванні з ним “знаходить той спокій і достаток собою, до яких він марно прагнув колись”.
Життєвий шлях П’єра Безухова типовий для кращої частини дворянської молоді того часу. Саме з таких людей складався залізна когорта декабристів. Багато що споріднює їх з автором епопеї, який був вірним даній їм в молодості клятву: “Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати і знову кидати, і знову починати і знову кидати, і вічно боротися і втрачати. А спокій — душевна підлість”.
Так само неспокійні душевно і інші герої роману Толстого: Андрій Болконський, який досягає гармонії з самим собою тільки на Бородінському полі, Наташа — коли стає дружиною і матір’ю, Микола — зробивши кар’єру військового. Долями героїв роману Толстой підтвердив основну свою думку: “Людина є все. є текуче речовина”. У своїй творчості Л. Н. Толстой зумів виконати головне завдання — вловити і показати момент плинності життя.