Достоєвський вводить в роман “Злочин і покарання” двійників Раскольникова, щоб більш глибоко розкрити образ головного героя та показати неспроможність його теорії. Всього в романі шість двійників: Разумихин, Лужін, Свидригайлов, Лебезятников, Порфирій Петрович і Соня.
Першим в оповіданні з’являється Разумихин. По суті, він є антиподом Раскольникова: він діяльний, оптимістичний. Розкольників ж “похмурий, пихатий і гордий”, апатичний. Об’єднує цих героїв їх порядність, людяність, готовність допомогти (адже одним з потивов злочину Родіона було бажання допомогти бідним на гроші баби-лихварки).
Інший двійник Раскольникова – Петро Петрович Лужін – жених Дуні, егоцентрист, людина дріб’язковий і підлий. Він будь-якими способами досягає своєї мети і своїм прикладом показує, щоб було, якщо б теорія Раскольникова широко поширилася. Лужін прорік монолог про “загалом каптані”, сенс якого є зосередження на своїх потребах, а не на благо суспільства.
Свидригайлов та Розкольників є двійниками, тому що обидва вони – злочинці. Свидригайлов вчиняє злочини, керуючись принципом… “одиничне зло дозволене, якщо головна мета добра”. Він не мучиться докорами сумління і не кається Розкольників ж відразу після злочину мучиться і страждає. Розкольників і Свидригайлов обидва вчиняють благодіяння, Свидригайлов допомагає Соні і дітям Катерини Іванівни, Раскольников віддає їм останні гроші після смерті Мармеладова.
Лебезятников – це жалюгідна карикатура на прогресивну молодь. Він викривлено розуміє всі теорії і проповідує їх у такому вигляді. Сам по собі, Лебезятников “малий з м’яким серцем”, він викриває Лужина, тоді той підсунув Соні сто рублів. Це ріднить Раскольникова і Лебезятникова.
Порфирій Петрович – геніальний слідчий, в юності теж будував радикальні теорії, як і Розкольників, але з часом і життєвим досвідом переконався у їх помилковості. Він не бажає Родіону зла, схиляє його до покаяння.
Сонечка і Розкольників – теж злочинці. Мармеладова пішла на злочин заради сім’ї, Розкольників – заради бідних. Вони обидва схильні до самопожертви і беруть страждання на себе.