Героїчні п’єси

До героїчних драмам відносяться насамперед історичні п’єси, присвячені масштабних подій. Так у різний час були створені драми на історичні події Албанії (“Князь Скандербег”), Угорщині (“Король без королівства”), Франції (“Орлеанська діва”), руського князівства (“Великий цар Московський”), історію Іспанії “Останній готський володар Іспанії”, “Граф Фернан Гонсалес і звільнення Кастільї”, “Доблесний кордовец Педро Карбонеро” та інші. Історична основа в п’єсах не завжди витримана в достовірною точності. Та це не турбувало драматурга. Для Лопе де Веги було важливим показати проблеми історичного масштабу: треба було зобразити людини влади, людини тієї чи іншої держави у співвідношенні до проблем даної держави.
Драматург дозволяв одну з головних завдань свого часу: як людина-піщинка (людина Нового часу) зможе розібратися в складних, часом нерозв’язних не просто особисті проблеми, а проблеми масштабного характеру.
Історичні героїчні драми Лопе де Веги охоплюють величезний простір і час, наповнені героями різних національностей, професій, станів. Світ Лопе де Веги в цих драмах – світ багатогранний, різноманітний, в чомусь строкатий, обов’язково галасливий (наповнений історичним ходом революцій, незліченних війн, повстань, цим будівництвом нових міст і країн); багатомовний (герої п’єс з різних країн).
Історична увага драматурга звернено насамперед до Іспанії. Автор розмірковує про незалежність Іспанії, всього народу, що страждає століттями під гнітом різних завойовників, замислюється про скоєний монарха, при якому буде створено гармонійне державне правління. Лопе де Вега абсолютно вільно поводився з тимчасовими кордонами. Так далека історична глибина набувала не випадково риси реального світу. Наприклад, п’єса “Отплаченная дружба” (1604), дотримуючись історії країни, знаходиться ще під пануванням Риму, зачіпає проблеми сучасної Іспанії. В основі п’єси лежить історичне переказ про повстання іберійців (давніх іспанців) під керівництвом кельтибергского вождя Куриена проти римських завойовників.
Лопе де Вега не тільки зображує саме повстання, але і знаходить витоки героїзму сучасних іспанців. Головний герой п’єси наділяється драматургом характерними особливостями людини Нового часу. Інша драма “Життя і смерть короля Вамбы” (1604) присвячена історії феодальних війн Іспанії, але розкриває важливі питання сучасного світу, в якому живе Лопе де Вега. Ніби розчарувавшись в розумності успадкованих королів, благородство їх вчинків на благо народу, драматург “призначає” в художній формі королем країни самого звичайної людини, якого обирає весь народ. Тут, звичайно, відчувається утопічна спрямованість драматурга. У той же час в цьому виражається прагнення автора побачити рідну країну під сильним і єдиним правлінням в особі розумного короля.
З темою затвердження національної монархії як основи незалежності держави і народу в цілому нерозривно зв’язується з тема реконкісти – тема визволення країни від мавританського панування. Особливо ця тема розкрита в драмі “Граф Фернан Гонсалес і звільнення Кастільї”. Образ героя створений драматургом під впливом цього Фернана Гонсалеса, який вчинив для Іспанії багато добрих справ. Історичний Фернан Гонсалес очолив повстання кастильців проти мавритян і об’єднав землі під своїм правлінням, оголосивши їх вільними від іноземців і королівств Наварри і Леона. Крім того, Фернан Гонсалес був прообразом розумного короля, владою якого був покладений кінець як зовнішніх воєн, так і внутрішнім війнам Іспанії. При цьому в центрі мистецького зображення знаходиться не тільки головний герой, але й сам народ – не пасивний спостерігач подій, що відбуваються, часто жертва, а народ як герой, як сила, здатна зробити небачені до цього часу протиборчі дії. Таким народ виступає і в іншій драмі Лопе де Веги як “Доблесний кордовец Педро Карбонеро”. В ній драматург слід історичними переказами, але висуваючи на перше місце дії королевствующей особи, підкреслює роль народу, висловлює народні сподівання про єдиній, мирній країні. Необхідно скасувати той факт, що Лопе де Вега в історичних хроніках, зображуючи героїчний дух боротьби народу, виходив з тих політичних аспектів, які найбільш важливі для самої Іспанії.
У ряді творів дія, спрямована на зображення сильної особистості, що вершить долі народу, цілої країни, змінюється тривожним передчуттям історичної катастрофи. Так відбувається в драмі “Великий князь Московський”. Для російського глядача дана п’єса здасться неточної, вільною по відношенню до історичних подій. Час, який зображується у п’єсі, відноситься до часів польської інтервенції.
Однак Лопе де Вега виходив з доступних йому джерел. Так, у нотатках єзуїта Антоніо Посевино автор драми почерпнув про правильність домагань Лжедмитрія на московський престол (події Русі від 1604-1605 рр.). Такою була взагалі позиція папського престолу. Тим не менш драма відрізняється рядом позитивних моментів в зображенні окремих героїв. У п’єсі вдало розкритий образ царя Теодоро (Федора), слабкого духом людини, постійно сумнівається, зримо представлений образ Бориса Годунова, його рішучість і трагічна приреченість. Гідність історичних п’єс Лопе де Веги в тому, що в них представлений образ сильної особистості, здатної повести за собою не тільки окрему групу людей, обурених приватним насильством, але весь народ, який прагне звільнитися від іноземного ярма. В цьому плані на першому місці в п’єсах драматурга висунуті ідеї патріотичності, героїчності, заклики до розумності мудрих королів, чесності й благородства дворян, підтримки їх з боку чесних, працьовитих селян.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: