Фізична культура і спорт в Україні

Фізична культура стала частиною виховання, навчання і оздоровлення населення. Заходи з розвитку фізичної культури і спорту були включені в план діяльності громадських і державних організацій та установ. Наше фізкультурний рух росло і мужало разом з усією країною. Воно ставало все більш і більш масовим. Але прийшов час, коли саме це поняття “масове” перестало відповідати вимогам дня. Уряд висунув нову грандіозне завдання-надати физкультурному руху загальнонародний характер, щоб заняття фізичною культурою міцно увійшли в повсякденне життя людей всіх віків і всіх професій.

Президент і уряд визначили, що “українське фізкультурний рух має носити справді загальнонародний характер, базуватися на науково обґрунтованій системі фізичного виховання, послідовно охоплює всі групи населення, починаючи з дитячого віку”.

Фізична культура стала життєвою потребою українських людей. Сьогодні в Україні п’ята частина населення регулярно займається фізичною культурою і спортом. Щорічно у нас в країні багато спортсмени виконують нормативи і отримують спортивні розряди. Чи це не свідчення зростання спортивного майстерності!

Спорт-найбільш доступний і ефективний засіб, який підвищує творчі і творчі можливості людини. Всебічна фізична підготовка, регулярні заняття спортом зміцнюють здоров’я, допомагають легше переносити напругу у фізичній і розумовій роботі. На кожному підприємстві, в кожному навчальному закладі та установі, фізкультура і спорт стали важливою частиною суспільного життя.

Велику увагу президент і уряд приділяють турботі про фізичне виховання підростаючого покоління. Вирішальна роль у цьому належить школі. У загальноосвітній школі та професійно-технічних училищах закладаються основи фізичного розвитку підростаючого покоління. Учні отримують необхідні знання і навички з фізичної культури та масових видів спорту: легкої атлетики, гімнастики, плавання, спортивних ігор, туризму. Школа повинна забезпечити всебічний фізичний розвиток і дбати про зміцнення здоров’я школярів.

Щоб допомогти школі вирішити ці завдання, була поліпшена підготовка і перепідготовка вчителів фізкультури, стало більше будуватися шкільних спортивних споруд.

Щоб результати українських спортсменів на міжнародній арені залишалися високими, у постановах президента були намічені заходи щодо розвитку великого спорту. Але для українського фізкультурного руху високі спортивні результати ніколи не були і не будуть самоціллю. Мета розвитку фізичної культури і спорту в нашій країні-це здоров’я всіх людей.

Наш уряд проявляє повсякденну турботу про здоров’я народу, особливо дітей, прилучення більшості населення до постійних занять фізичною культурою, спортом, туризмом.

Найважливіша складова частина всебічного виховання-фізичне виховання. Фізична культура і спорт допомагають формувати духовний і моральний образ української людини, домогтися його гармонійного розвитку, виховати почуття дружби, товариськості, колективізму. У зв’язку з цим президент і уряд доручила спортивним організаціям прийняти додаткові заходи для піднесення масового фізкультурного руху, підвищення спортивної майстерності, поліпшення виховної роботи серед фізкультурників і спортсменів, посилення військово-патріотичного виховання молоді, підготовки юнаків до військової служби.

Особлива увага при цьому звертається на те, щоб розширити і поліпшити використання наявної матеріальної бази для фізкультурної та спортивної роботи. Спортивні споруди повинні стати центрами політико-виховної роботи і корисного активного відпочинку населення, особливо дітей і підлітків. Подальший розвиток отримає позашкільна спортивна робота, ще ширше розгорнеться патріотичний рух олімпійців “Українські спортсмени-школі”.

Поширення знань про фізкультуру і спорт пробуджує інтерес до них, народжує бажання тренуватися, брати участь у спортивних змаганнях.

Сучасна змагальна діяльність практично на всіх (любительському, професійному) рівнях, як і будь-який інший вид діяльності людини (колективу, групи) у суспільстві-явище соціальне, “планово організоване… в систему знань, норм, умов і цінностей”, що дозволяє їй (системі) функціонувати як суб’єкта суспільної діяльності на основі цілком певних принципів, правил, регламенту.

Пропаганду фізичної культури і спорту ведуть газети і журнали, книжкові видавництва, радіо, телебачення та інші друковані організації. При спорткомитетах областей і Спорткомітеті України створені спеціальні федерації та секції пропаганди. Велика роль телебачення у пропаганді фізкультури і спорту. Завдяки телепередачам мільйони людей відкрили для себе і полюбили багато видів спорту. Телебачення дає можливість спостерігати за ходом спортивної боротьби, яка відбувається нерідко за тисячі кілометрів від нашого дому. Телебачення активно залучає маси в заняття фізкультурою і спортом.

Багато спортивні змагання зараз транслюються на каналах ” Євроспорту “, що дозволяє вести пропаганду українського спорту та за кордоном. А з появою каналу “Мегаспорт” у спортивній аудиторії країни з’явилася можливість бути в курсі всіх новин спортивного життя.

У період підготовки до Пекінської Олімпіади-2008 всі види друкованих видань, радіо, телебачення багато уваги приділяють олімпійської тематики.

Олімпійський спорт України багато років був складовою частиною олімпійського руху колишнього Радянського Союзу.

З 1952 по 1988 рік українські спортсмени виступали на Олімпійських іграх у складі олімпійських команд СРСР, а в 1992 році в складі Об’єднаної команди співдружності незалежних держав.

Зірками спорту найвищих досягнень стала ціла група синів і дочок України, прославляючи її талановитий народ, відкриваючи нові, неймовірні духовні і фізичні можливості людини. Наші атлети завжди демонстрували високу майстерність у різноманітних видах олімпійської програми. Їх воля, наполегливість були запорукою успіху досягнення високих результатів.

Після досягнення Україною незалежності видатні спортивні досягнення на олімпійській арені суттєво вплинули підвищення міжнародного авторитету країни.

22 грудня 1990 року був створений НОК України. Це мало надзвичайно важливе значення для українського спорту і також у подальшому самостійному виході його на міжнародну арену і вступом у світову олімпійську сім’ю.

9 березня 1992 року Виконавчий комітет МОК визнав Національний олімпійський комітет України, і йому було надано статус тимчасового члена.

24 вересня 1993 року на 101-й сесії МОК було прийнято знаменна для нашої країни та її спорту рішення про повне визнання НОК України. З прийняттям цього рішення Україна стала повноправним членом олімпійського співдружності. За всі роки існування НОК України його президентами були відомі державні та спортивні діячі.

Український спорт вже давно отримав належне визнання у світі. Нажаль на сторінках газет, в радіо-ефірі і на екранах телевізорів він не був частим гостем. Між тим, і на цій ниві є приємні зміни.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: