Філософська лірика у творчості Пушкіна

А. С. Пушкін є не тільки видатним поетом і письменником, твори якого гідно оцінені представниками багатьох країн, але ще й великим знавцем тонкощів людської душі.

Вивчаючи творчість цього автора, перед нами постає особистість, яка у всі періоди свого життя, переживала і усвідомлювала, що відбувається по-різному. І це дає зрозуміти його духовне зростання, відкриває велику роботу поета над власним розвитком, і наочно відображається на його філософської лірики.

Коли читаєш його твори, то й сам мимоволі починаєш задаватися потаємними питаннями, настільки волновавшими Олександра Сергійовича. Вони полягають у простих істинах, які, одночасно, складно пізнати: сенс земного існування людини на тлінній землі, питання про безсмертя у високому розумінні, наша роль у світобудові.

У ранній творчості поета чітко простежується його ставлення до земного життя, що представляє собою щось тимчасове, неминуче має свій результат. Однак примирення з цими думками розкриває безплідність боротися з природними процесами, адже на зміну спочилому поколінню незмінно приходить нове, і це ніщо інше, як закономірність життєвого кругообігу.

Твір “Знову я відвідав” пояснює позицію Пушкіна про сокровенності буття, про вічному русі, автор підсумовує тут свої довгі роздуми про те, яка ж все-таки мета земного перебування.

“Два почуття дивно близькі нам” є творінням, оголював роздуми автора – повноцінним представником людства може називатися почитає пам’ять предків і люблячий краю, в яких виріс.

Дуже вражають високі думки філософського характеру у вірші “До можновладців”, автор, звертаючись до того, кому присвятив ці рядки, з захопленням дивується такої особливості, як прийняття багатоликості життя, вміння прийняти у неї світлі сторони і з презирством дивитися на брехливі слова, низькі вчинки, та нечисті помисли.

Твір “Віз життя” дає осягнути усвідомлення того, що існування людини відбувається безперервно від сходу до заходу життя, автор робить неперевершене художнє порівняння з возом їде від світанку до нічних потемків.

Основна думка “Елегії” – крізь гіркі роздуми і тяжкі переживання прагнення дихати на повні груди, надія на набуття у результаті гармонічного усвідомлення щастя.

А. С. Пушкін присвятив безліч поетичних рядків філософської тематики, тим самим внісши свій неповторний внесок у літературу. Вивчаючи творчість цього талановитого поета, ми підкреслюємо для себе шалену кількість важливих життєвих цінностей.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: