Для затравки – анекдот: Приходить у клас молодий вчитель російської мови та літератури: “Діти, хто буде псувати великий і прекрасний російську мову образними ідіомами і непристойними фразеологізмами – відразу отримає в рило без всякого базару. “
Заздрю Івану Тургенєву, якому “у дні сумнівів і тяжких роздумів” завжди було на що спертися. Якщо вірити письменнику, тільки російська мова не давав йому “впасти у відчай”. І добре, що він жив в тихому і спокійному ХІХ столітті – принаймні, твердо стояв на ногах. Якби Іван Сергійович раптом тут і зараз – точно впав би в обморок, залишившись без звичної опори: адже для нього, наприклад, ідіома “килимок для миші” – такий же ідіотизм, як і “капці для тарганів”. А після відповідних роз’яснень (мовляв, “жжош”) він впав би навіть не у відчай, а в глибоку депресію.
Чи То справа ми вже звикли гадати, як наше слово відгукнеться. Буде сьогодні у нього вчорашній сенс, і чи збережеться він хоча б до завтра? Лінгвісти виправдовуються: мова – живий організм, зі своїми законами розвитку. Згоден, але аж надто жваво цей організм став прогресувати останнім часом. Причому не завжди зрозуміло, коли відбувається еволюція, а коли – мутація. З’ясуємо деякі нюанси за допомогою сучасних словників і почнемо цілком собі “толерантно”.
Я колись вважав цей термін суто медичними. Помилка! “Толерантність” до недавнього часу трактувалася як “терпимість до чужого поведінки”, а тепер збагатилася ще й “поблажливістю до особливостей інших людей”. Отже, фраза “Я толерантний до Вашого горбу” прозвучить цілком собі інтелігентно.
На початку 1990-х років тоді ще голова Верховної Ради РФ Руслан Хасбулатов ввів в масовий вжиток слово “озвучити” в значенні “прочитати, доповісти”. Хоча раніше воно використовувалося тільки в телевізійній термінології в значенні “накласти звукову доріжку на відеоряд”.
Додаткове визначення з’явилося і у “зачистки” – як її розуміють професіонали силових структур. Додався жаргонний сенс і до слова “наїзд”. Не виключено, що зовсім скоро в тлумачних словниках пропишуться “гламур”, “блогер” та “креативність”. Експерти вважають, що в “версію 2.0” також потраплять багато запозичення. Наприклад, міцно влаштувалися в російській мові слова “спонтанний”, “імідж”, “зафрендити”.
Інтернет – взагалі розсип лінгвістичних “коштовностей”. Різні “пАдонки” мені іноді прямо так і пишуть: “Превед, аффтар, випий йаду”! Вже не знаю, чи зберіг я орфографію новомови (“инетяза”?), хоча відчуваю, що це не так вже важливо. Скоро взагалі всі правила скасують через непотрібність. Процес йде повним ходом. З кави зробили трансвестита: був “він”, стало “воно”. “Молодята” трансформувалися в “брАчащихся” (сподіваюся, на дітях ця метаморфоза не позначиться).
Тепер, що “договір”, “договір”, який можуть принести і за “середах”, і за “середах”, разом з йОгуртом”, або “йогУртом”. Витівники з міністерства освіти і науки одним махом “дискваліфікували” колись повчальний анекдот: “Чим відрізняється “портфЕль” від “пОртфеля”? У першому лежать “документи”, у другому – “документи”.
Природно, якщо десь прибуло, значить, десь убуде. (Добре хоч закони фізики не змінюються настільки стрімко.) Більш ємкі слова “з’їдають” своїх громіздких родичів: “брифінг” стрімко витісняє “коротку зустріч”. Відомий приклад, коли новомодне слово “калоші” намагалися замінити ретроградными “мокроступами”, однак прижився саме перший варіант. Втім, і від калош скоро нічого не залишиться… Нерідко слова зникають разом з обозначаемыми ними об’єктами. Дітям все складніше пояснити, який колір вважається чорнильним, – за відсутністю самих чорнила. Та ж доля спіткала “промокашку” і “прес-пап’є”.
Ну і наостанок, ще одне правило російської мови: якщо ви не впевнені у правильному написанні “-ться” і “-ться”, то не пишіть. Взагалі. Нічого. Частіше гуляйте і відпочивайте.