Перед нами лежать два чудових портрета великого російського письменника Олександра Сергійовича Пушкіна. Ці картини написані двома різними художниками. Перший портрет написаний Орестом Адамовичем Кіпренським, а другий – Василем Андрійовичем Тропініним. Але чим же вони відрізняються? Зараз подивимося.
Почнемо з ідей художників. О. А. Кіпренський прагнув зберегти творчу особистість, створити піднесений образ поета.
В. А. Тропінін навпаки ставив своє завдання зобразити звичайного, повсякденного образу поета. До речі, відомо, що портрет Василя Андрійовича був з самого початку задуманий як дружній, інтимний.
Тепер звернемося до самих картин. Розглянемо обличчя поета на одному і іншому портреті. На першій картині О. А. Кіпренський малює нам загадкове, замислене обличчя Пушкіна. Про це свідчать очі поета. Пушкін не дивиться на художника, він дивиться кудись убік, при цьому про щось думаючи. На другому портреті Тропінін малює нам вже зовсім інше обличчя поета. Пушкін вже розслаблений, не задумливий, але при цьому він все одно дивиться вдалину, начебто не помічаючи художника. Але ким би не був намальований Пушкін, все одно у нього залишилися бакенбарди і кучеряве волосся.
Далі давайте розглянемо одяг Пушкіна на одній і іншій картині. На портреті, намальованим Кіпренським, Пушкін сидить в темному суворій піджаку. Адже художник намагався зобразити піднесений
Образ поета. На шиї у нього пов’язаний темний шарф і акуратно виглядає біла сорочка. Також, біла сорочка символізує парадну, урочисту обстановку. А через плече Пушкіна перекинутий картатий плащ. Але що ж ми бачимо на іншому портреті? А на іншій картині ми бачимо, що Пушкін сидить вже в распаханном повсякденному халаті, з недбало зав’язаним шарфом і з висунутими комірами розстебнутій білої сорочки. Все в ньому говорить, що поет постає перед нами у своєму звичайному образі.
Ну і, нарешті, розглянемо позу А. С. Пушкіна на цих двох портретах. На першій картині Кіпренського Пушкін сидить, схрестивши руки на грудях, причому видно, тільки права рука. До речі, у поета, при всій його популярності, довгі не стрижені нігті. Пушкін писав про це в романі “Євгеній Онєгін”: “бути можна діловою людиною і думати про красу нігтів” Поза Пушкіна показує всю важливість заходу. На другому портреті, портреті Тропініна, Пушкін сидить вже вільно. А також ми бачимо, що поет сидить за столом, а рука його лежить на якійсь книзі або зошиті. Створюється таке відчуття, ніби художник застав Пушкіна за роботою і отлучась від неї поет почав дивитися кудись у бік.
Підбиваючи підсумки, я хочу сказати, що обидва художника, і Кіпренський, і Тропінін втілили свої ідеї в життя. Кіпренський хотів зобразити творчого Пушкіна. І у нього це вийшло. Темний одяг, поза, особа, муза за його спиною, яка підкреслює творчу сторону поета м’які та спокійні фарби – все це Кіпренський прекрасно зобразив у своєму портреті. А Тропінін хотів зобразити повсякденного Пушкіна. Домашня одяг, обличчя, поза, бліді тони – це все зобразив Тропінін у своїй картині. І, на мій погляд, це вийшли два абсолютно різних людини.