Добре чи погано бути людиною самолюбивим

Кожен з нас є особистістю – це незаперечний і абсолютний факт. Кожен з нас щось представляє собою, володіє унікальним набором рис і особливостей характеру, унікальною психологією і світоглядом, що робить нас настільки несхожими один на одного. І все ж в людській психології є кілька загальних моментів, які об’єднують усіх людей на Землі, кілька психологічних особливостей, які спостерігаються у кожної людини. Однією з таких характеристик людського характеру є самолюбство. Але що є самолюбство і наскільки воно корисно в умовах сучасного життя?

Різні психологічні талмуди дають самолюбству різне визначення. Але в цілому всі вони сходяться на тому, що самолюбство – це не що інше, як захист своєї соціальної цінності. Іншими словами, самолюбство можна визначити як рису, завдяки якій людина весь час зростає над собою, стає краще, розумніше, красивіше і підтримує свою цінність в соціумі. Відносну цінність, звичайно. Але чи дійсно ця риса характеру є хорошим стимулом до поліпшення свого життя? Відповідь кожен знайде для себе сам, адже для кожного з нас існує своя особиста мотивація. Однак скажемо просто: без любові і поваги до себе неможливий подальший духовний, фізичний і інтелектуальний ріст.

Але ж самолюбство це добре – скажуть багато психологів. А інші скажуть навпаки, мовляв, надзвичайно звеличувати себе те саме моральної деградації. І, до речі, теж будуть праві. Адже самолюбна людина, як правило, намагається не тільки сповістити оточуючих про постійне зростання над собою, але і всіляко підтримувати ілюзію власної переваги. Звичайно, це справедливо в тому випадку, коли людина занадто сильно зациклений на собі, але, як показує практика, навіть самі скромні люди схильні до гіперболізації власного “Я”.

З точки зору практичної психології, самолюбство – це час, коли людина активно підживлюється різними проявами соціального схвалення. Іншими словами, коли нас хвалять, ми ростемо в своїх же очах, і навпаки. Самолюбна людина, як правило, вибудовує в своїй голові якусь шкалу цінностей і цілей, яких у що б то не стало треба досягти, а для цього необхідно постійно кудись прагнути, і що робити. Звичайно, це добре, особливо в тих випадках, коли особистість прагне до корисним для неї і суспільства цілям. Але коли людина навмисно йде по шляху саморуйнування і деградації, самолюбство тут грає кілька збочену роль. Завжди важливо пам’ятати, що саме по собі це якість є каталізатором бажань та вчинків, але ніяк не основною причиною.

“Самолюбних людей не любить ніхто”, – так заявляють багато. Але на ділі ж це безумовно подобається людям, особливо тим, чий психотип характеризується самолюбством. Образити таку людину іноді дуже просто – достатньо лише сказати одне слово. Тут вже є загострене самолюбство, при якому людина концентрує увагу виключно на задоволення своїх бажань і потреб, йому байдужі оточуючі, за великим рахунком. Можна сказати, що занадто сильне прояв такої якості веде до егоцентризму, тобто до крайнього ступеня егоїзму.

Але якщо говорити про нормальному, здоровому самолюбстві, то це, звичайно, добре. Психічно і фізично здорова людина завжди відрізняється самолюбством, причому неабияким. Це не порок і не привід для засудження – така природа людей. Адже самолюбство – це не що інше, як мотивація до особистого і професійного успіху. Молоді люди завжди самолюбні, навіть ті, хто вважається прикладом скромності. Це тягне за собою високу амбіційність та прагнення домогтися успіху в якій би то не було сфері. Так що завжди варто поважати і любити себе – краще трохи перегнути палицю, ніж недооцінити себе і свої сили.

Звичайно, не варто навмисно зачіпати чиїсь почуття, особливо жіноче самолюбство. Адже в цьому випадку, мало того, що ви просто так скривдите людини, але можете назавжди втратити хороші відносини з ним. Для жіночої психології це особливо актуально, тому що, незважаючи на унікальність кожної дівчини, все ж у них, як і у чоловіків, існує дещо спільне. Жінки, особливо в зрілому віці, дуже чутливо реагують на компліменти та слова лестощів, тому краще промовчати, ніж висловити брехня. Ну і, звичайно, представниці прекрасної статі більш гостро реагують на зауваження про зовнішньому вигляді, поведінці та способі думок з боку оточуючих людей. Для жінки будь-якого віку важливо відчувати себе комфортно і спокійно, тому не варто прямолінійно, прилюдно вказувати на якісь недоліки – досить промовчати, але якщо вже так необхідно звернути увагу жінки на цей нюанс, краще висловити їй це в стороні, наодинці. І зачеплене самолюбство не сильно постраждає, і ви залишитеся в нормальних відносинах.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: