Дитинство маленького Николеньки пофарбовано теплими тонами домашнього затишку, добра, турботи, любові. Все навколишнє його весело і щасливо, як здається хлопчикові. Тісний світ його цілком безпечний.
Але настає отроцтво – період сумнівів, тисячі питань, що задаються не стільки оточуючим, скільки самому собі. Отроцтво, що прагне заглянути, що ж там, за стінами батьківського будинку. Невідомість, яка нестримно тягне, незважаючи на відчуття небезпеки, розбрату навіть з самим собою.
Юність – період, коли Микола Іртеньєв, що отримав таку довгоочікувану свободу вибору і дій, стикається з суворою реальністю. Світ за стінами будинку холодний і чужий, він суворо судить і не пощадить за помилки. Микола Іртеньєв дізнається, наскільки багатогранний людський характер, якими різними можуть бути люди.
Твір особливо тим, що в ньому відображена одна з перших спроб в російській літературі, не просто описати те, що відбувається, але відобразити внутрішній світ героя. Відобразити реально, з усіма перевагами та недоліками. Всі душевні терзання Іртеньєва дуже природні і натуральні для юної душі. Цим прийомом Толстой робить героя близьким читачеві. Близьким настільки, що його почуття і емоції переживаються читачем, як свої власні.
Трилогія початку була задумана автором як роман, під робочою назвою “Чотири епохи”. Тобто крім трьох перерахованих повинна була бути ще і “Молодість”. Але дійшовши до кінця Юності автор, в особі Миколи Іртеньєва відчув деяке крах ідеалів. Істина – субстанція не постійна. Це те, що думаюча людина шукає все життя. І у кожного наступають переломні моменти, коли переглядаються старі ідеали, виявляються нові, досі не помічені. В такі моменти пошук істини спрямовується вгору, туди, де все почалося. Тільки пройшовши всі заново, проаналізувавши і обдумавши, можна знайти новий для себе шлях. Той, який в цей момент буде представляти для тебе істину.