Чим людина освічені, тим він корисніший своєму суспільству.
Грамотність… Що значить вона для нас? Чому грамотна людина корисний суспільству?
Грамотність – це володіння навичками усної і письмової мови у відповідності з літературною мовою. Вчитися говорити і писати потрібно весь час. Мова тепер – саме виразне вміння, чим людина володіє. Грамотність має велике значення для людей.
По-перше, неписьменна людина не може точно висловити свої думки ні в усній, ні в письмовій промови, не вміє правильно оформляти яку-небудь цінний папір або документ. Наприклад, я знаю людину, у якого допущена помилка в паспорті: у нього по батькові Геннадійович написана з однією буквою “н”.
По-друге, неграмотна особистість слабо володіє своєю рідною мовою. Максим Горький писав: “Мова – це інструмент, необхідно знати його, добре ним володіти.” Мова без грамотності, як несправний інструмент, яким можна користуватися.
По-третє, такі люди не можуть бути корисні суспільству: неможливо розвивати сучасну культуру і мистецтво, чітко відстоювати свої інтереси на різних дипломатичних переговорах, міжнародних конференціях.
По-четверте, грамотність – це наявність знань у якій-небудь області, вона сприяє розвитку науки і техніки. У наш час людині потрібно володіти електронно-обчислювальною машиною, щоб не відставати від вимог сьогодення.
По-моєму, грамотна людина – це хороший фахівець, майстер своєї справи, а такі працівники потрібні на будь-якому підприємстві. Завдяки їм розвивається економіка країни, поліпшується соціальна життя людей. Найбільша цінність народу – його мова, мова, на якому він думає, говорить, пише. Зараз з’явилися електронні листи, SMS – повідомлення, факси, які допомагають людям спілкуватися. Але незважаючи на це, необхідно правильно і грамотно висловлювати свої думки.
Отже, чому ж важливо бути грамотною людиною? Я думаю, що грамотні люди – щасливі люди. Самуїл Якович Маршак писав: “Не попити без грамоти, не поїсти. на воротах номери не прочитати.”
Любов до рідної мови, рідної мови починається з любові до самого себе, до своєї школі. Поступово розширюючись, ці почуття переходять в любов до своєї країни, до її історії, її минулого і теперішнього, а потім до всього людства і людської мовної культури.