Відомо: зло – це погано, а добро – добре. Але чи завжди ми робимо добро і чинимо добре? Чи Легко робити добро? Мені здається, це залежить від того, який ти чоловік. Що для тебе важливіше:
Особистий спокій та безтурботність або піклування і турбота про інших? Чи ти будеш робити добро іншому, якщо це може тебе зачепити? На ці питання можна знайти відповіді в книзі книг – Біблії. У Новому завіті (друга частина Біблії) є притча про милосердний ном самарянина. У ній говориться про людину, що відправився з Єрусалиму до Єрихону й потрапив до рук розбійників. Розбійники побили, пограбували і залишили його ледве живого на дорозі. Повз цієї людини проходили священик, левіт і самарянин. Здавалося б, допомогти страждаючому людині повинен був перш інших священик. Обов’язок священика – допомагати стражденним. Але священик пройшов повз. Може бути, він поспішав на службу, боявся запізнитися і змусити себе чекати. А може бути, він подумав, що лежить на дорозі мертвий. А за юдейським звичаєм того часу священика не можна торкатися до мертвого. Для цього священика його положення в суспільстві виявилося важливіше життя людини. Він навіть не підійшов до який лежав, а побачивши його, поспішив пройти повз. Так само вчинив і левит – служитель релігійного культу. Але при цьому він підійшов до який лежав людині, подивився і пройшов мимо. Він бачив, що чоловік живий і потребує допомоги. Але левит не захотів обтяжувати себе. Адже ця людина – не його родич, не його друг, не знайомий.
Самарянин же по всім існуючим в той час правилами повинен був пройти повз. Побитий і пограбований розбійниками чоловік був юдеєм. А самарян не треба було спілкуватися з іудеями. Але милосердний самарянин зглянувся над нещасним. Він не тільки надав першу допомогу, перев’язавши його рани, але і відвіз його в готель. Самарянин дав гроші господареві готелю, щоб той піклувався про пораненого, і пообіцяв оплатити всі витрати на його лікування. Для самарянина головним в життя виявилося не почуття неприязні до іновірцеві, а почуття милосердя до людини, що потрапила в біду. Священикові і левіту зробити добро виявилося не під силу. Їм завадили їх переконання. Для священика сан виявився дорожчим, ніж людина. Для левіта дорожче виявився власний спокій. І священик, і левит думали перш за все про себе, про своє благополуччя. А ось самарянину зробити добро виявилося легко, тому що він думав не про себе, а про свого ближнього. Коли думаєш про інших, а не про себе, добро робити легко.