Чехов у своїх оповіданнях

Чехов був останнім великим письменником різночинної інтелігенції, ідейний ?упик якої він відобразив у своєму ?ворчестве. Письменник не міг вказати реальний вихід з ?упика, але нещадним засудженням існуючої вульгарності і розумового застою він підвів чер?у під цілою епохою разви?ия Росії.
Ранні твори Чехова, друкувалися в гумористичних журналах, не були безневинними шу?ками. Його гумор сатирично загострений. Такі оповідання, як Хамелеон, Смерть чиновника, Товстий і тонкий, высмеиваю? самодуров і деспотів, а також тих, хто, принижуючись перед можновладцями, втрачає людську гідність. У э?их творах проявилася характерна для Чехова манера разви?ия дії, коли на двох-трьох сторінках в несподіваних поворотах сюжету повністю раскрываю?ся характери персонажів. Чехов у своїх оповіданнях обходи? поли?ические питання, він пише тільки про буденне, дрібнотному, але в э?их маленьких оповіданнях звучи? біль письменника-гуманіста про приниженому і замученому людині. В чеховських оповіданнях за смішним все частіше виступає гірке, часом навіть трагічне.
Теми беззащи?ности маленької людини, трудівника інтелігента, ремісника, мужика перед лицем жорстокої дійсності приділено основну увагу в оповіданнях молодого Чехова. Здавалося б, дещо в стороні від основної тематики його ?ворчества повість Степ, в якій звучи? поэ?ический гімн красі й могутньої сили рідної природи: . у тріскотні комах, підозрілих фігурах і курганах, в блакитному небі, в місячному світлі, у польоті нічний п?ицы, у всьому, що бачиш і чуєш, начинаю? ввижатиметься торжество краси, молодість, розквіт сил і пристрасна жага життя; душа дає відгук прекрасною, суворої батьківщини, і хочеться летіти над степом разом з нічної п?ицей. Повість Степ не випадкова в ?ворчестве Чехова. Сам автор надавав їй великого значення. Могутня краса степу є як би яскравим тлом, на якому розкривається нікчемність людей, занурених у дріб’язкові турботи. Чехов володів тонким почуттям краси, але в житті людей було дуже мало гарного і веселого, і Чехов як реаліст не міг відступити від правди життя.
Гаряче співчуваючи бідним і знедоленим, Чехів спрямовує свій гнів проти їх гнобителів сы?ых і вульгарних людей. Для Чехова вульгарність це самозакоханість, байдужість до інших людей, нікчемність духовних інтересів, самовдоволення, брехня. Часто вульгарність виступає за зовнішньою интеллиген?ностью людини. Чехов був непримиренним ворогом вульгарності і розкривав різні її прояви.
В оповіданні Іонич Чехів намалював страшну кар?ину: болото вульгарності засмоктує недурну людину, який не протистоїть впливу середовища. Дія оповідання происходи? в губернському місті С. Порожні й одноманітні розваги сы?ых і забезпечених громадян, звільнених від необхідності працювати: прийом гостей, чаепи?ия, кар?ы, безплідні розмови. Безглуздість їх життя станови?ся причиною нудьги. Обивателів міста С. не турбують турботи. Вони не робили нічого, анічогісінько, і не цікавилися нічим, і ніяк не можна було придумати, про що говорити з ними.
Сім’я Туркиных вважалася в місті найосвіченішою і талан?ливой, але ця талан?ливая сім’я позбавлена елементарного естетичного смаку. Спочатку можна не помітити глузливого ставлення письменника до Туркиным: що ж поганого в тому, що тут раді гостям і пытаю?ся зайняти їх? Але от Віра Йосипівна починає читати свій роман. Після перших слів: Мороз міцнішав. слід авторська репліка: Вікна були відчинені навстіж, чути було, як на кухні стукали ножами, і доносився запах смаженої цибулі.
Якщо в сімействі Туркиных вульгарність у?верждалась раз і назавжди, і автор послідовно розкриває її перед нами, то в історії Старцева видно, як поступово змінюється сам герой. Це був енергійний і слушна лікар. Завдяки своїм здібностям, він заслужив хорошу репутацію і придбав велику практику. Старцев цікавився літературою, мистецтвом, прагнув до осмисленої і змістовного життя. Він щиро полюбив Катерину Іванов –
ну і в своїх мріях представляв її розумною і розвиненою. Але вона зарозуміло відкинула пропозицію Старцева, вважаючи, що створена для мистецтва. Через чотири роки Катерина Іванівна повернулася, розчарувавшись у власному таланті. Вона стала серйозніше, можливо, тепер вона змогла б оцінити Старцева, але в її словах відчувається та ж фальш. Старців теж сильно змінився за чотири роки. Він розбагатів. Не знайшовши нічого цікавого для себе в вульгарною життя обивателів міста С., Старців не знайшов у собі і душевної сили для того, щоб зробити своє життя більш розумною і цікавою.
Чехов увійшов в історію російської та світової літератури як видатний майстер короткого оповідання. Ніхто не міг так економно, як Чехов, використовувати виразні засоби і мінімальний обсяг оповідання вмістити таке глибоке зміст. Це видно на прикладі оповідання Іонич: состои? він з п’яти маленьких главок, а за змістом дорівнює роману. Чехов надавав дуже велике значення окремих деталей описуваних собы?ий. Вони часто не пов’язані з ходом дії, але воссоздаю? обстановку, в якій воно происходи?, дополняю? характеристику діючої особи. Деталі, незначні самі по собі, безпосередньо між собою не твір з пов’язані, приобретаю? особливий сенс у сусідстві один з одним. Серед виразних засобів, використовуваних письменником, важливе місце займає пейзаж, який завжди тісно пов’язана з змістом твору. У ставку сердито, надриваючись, перегукувалися жаби, і навіть можна було розібрати слова: І ?ы така! І ?ы така! Який був шум! Здавалося, що все ?вари кричали і співали навмисне, щоб ніхто не спав у цей весняний вечір, щоб всі, навіть серди?ые жаби, дорожили і насолоджувалися кожною хвилиною: адже життя дається тільки один раз! (повість ” В яру).
А. М. Гіркий писав про дивно красивою і простій формі чеховської мови: Як стиліст Чехов недосяжний, і майбутній історик літератури, говорячи про зростання російської мови, скаже, що мова ця створили Пушкін, Тургенєв і Чехів.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: