Події відбувалися у селі Спасівка, нині зруйнованому під час татарського набігу.
Спасівчани зайшли сюди з-за Дніпра, а тому що зупинились на тому місці на самого Спаса, тож і прозвали своє село Спасівкою.
У цьому селі живе славний козацький рід Судаків: сімдесятирічний дід Андрій, його син Степан із жінкою Палажкою, онуки Петро, п’єр ятнадцятирічний Павло та тринадцятирічна онучка Ганна.
Петро пішов на Запорожжя, а молодших виховував дідусь.
Однієї ночі на село напали татари. Діда Андрея і Палажку вбили, Степана та Ганну захопили в ясир. Павлусь сховався у бур’янах, ускочив на татарського коня і став тікати.
Поранений стрілою, він виїхав у широкий степ, залишаючи позаду пожежу.
Спить під Свиридовою могилою кремезний козак Семен Непорадний. Раптом до нього підбіг ворожий кінь із пораненим хлопчиськом. Розпитавши хлопця, козак помітив, що в сідлі коня сховані червінці. До Насіння та хлопця приєдналися козаки із Запорожжя, ватага Тріски Остапа. Серед них були бандурист – дід Панас – і брат Павла – Петро Судак. Брати зустрілися й зраділи. Козаки вирішили спочити, а потім вистежити нападників.
Коли козаки спали, на варті залишився Непорадний. Він помітив татарина і спіймав його на аркан. Зав’язалась боротьба, але козак переміг. Ворог зізнався, що в загоні татар було чотириста.
Славний Мустафа-ага, син Ібрагіма, ханського Девлет-гірея.
Раптом козаків сотня оточила Андрея Недолі. Козаки порадилися й об’єднання єдналися, залишивши ватажком Недолю.
Бранець надумавши обмінятися із Павлусем сідлами, але Непорадний не дозволив обдурити хлопця, бо в сідлі багато червінців.
Козаки вирішили підійти під татарський кіш і виманити ворога.
Павлусь перший раз ставши свідком битви із татарами.
У козаків аж руки мліли, а татари змішались так, що один одного рубав.
Під час битви загинув славний козак Тріска. Семен Непорадний захопив у повний самого Мустафу-ага, а перший бранець перейшов на бік козаків.
Відправили козака Тихона із Мустафою до полковника.
Деяким бранцям татар пощастило втекти. Серед них був і Степан, батько Петра й Павла. Рідні зустрілися. Спасівчани приєдналися до козаків. Вони наздогнали татарський табір і захопили. Альо Ганни серед бранців не знайшли.
Через лють за сестру Павлусь уперше вбивши полоненого татарина. Хлопець благав рідних їхати до Криму за сестрою, але батько із братом не погоджувались.
Павлусь Уночі сам вирушив рятувати Ганну. Недоля сказавши, що з нього кошовий вийде, якщо повернеться цілий.
Довго мандрував Павлусь і зустрів харциза Карого. Карий обдурив хлопця і продавши його татарам-крамарям.
Забравши коня із червінцями, подався потурнака на Січ. Невдовзі його зустріли козаки, Непорадний пізнав коня Павлуся. Харциза схопили і віддали до рук татарина Гусейна.
Колись давно Карий пограбував його та зарізав батька. Гусейн страшно помстився за це. Він зарізав Карого й поволік у степ.
У татарських крамарів Павлусь учився татарської мови.
Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно.
Павлуся купивши Сулейман-ефенді, він привів його у село Коджамбаку, де мешкав його син Мустафа й потурнак Ібрагім. У цьому домі він познайомився із земляком Остапом Швидким. Мустафа підмовляв Павлуся на бусурманську віру, альо тієї відмовився. За це його висікли та призначили до конюхів. Через деякий час сміливий хлопець тікає, але його схопив татарин. Павлусь удав, що їхав по знахаря за наказом Мустафі. Хлопець повертається до двору. За спробу втекти його засуджують на двадцять дротянок. Тільки покарання не сталося. До воріт під’їхав мулла і звернувся до бранців. Девлет-гірей розшукує свого сина Мустафу. Павлусь сказавши, що знає про його долю. Мулла забирає хлопця до Девлет-гірея.
Девлет-гірей мешкав у столиці кримського хана, в Бахчисараї.
Павлусь розповів, що подробиці з подальшої долі Мустафі-ага знає сестра Ганна.
Девлет-гірей наказав знайті дівчину. Ганну привезли, брат із сестрою зустрілися. Павлусь розповів про свій задум. Девлет-гірей вислухав дівчину та надіслав послів з викупом до лубенського полковника.
Довго чекали звістки про Мустафу. І вісь він повернувся живий і здоровий. Девлет-гірей додержав слова і пообіцяв відпустити Павла та Ганнусю.
Павлусь не забув і про свого земляка Остапа Швидкого. Девлет – гірей звільнив його за проханням хлопця.
– Добре в тебе серце, хлопче! – сказав Девлет-гірей.
Твір А. Чайковського “За сестрою” – героїко-романтична повість, створена на історичній основі. Письменник використав історичні відомості про татарські напади на українські землі.
Тема повісті – зображення пригод козацького нащадка Павлуся, який вирішив визволити свою сестру. Головна думка – уславлення лицарського духу козаків, серед яких діти – справжні герої.
Письменник використовує у творі прийом подорожі. Характер героя розкривають характеристики інших персонажів, портрети, діалоги та опису битв.