Цар Едіп. Едіп і Сфінкс

Прокляття царя Лая. Правил колись у місті Фіви цар по імені Гавкіт. Одного разу він гостював у свого друга, царя Пелопса, але за гостинність чорною невдячністю відплатив: викрав сина Пелопса і відвіз у Фіви.

Розгніваний і засмучений Пелопс прокляв Лая: “Нехай боги покарають викрадача, а син рідний погубить”.

Йшли роки. Мирно правил Гавкіт у Фівах, але в нього не було дітей. Як-то раз він відправився в Дельфи, щоб запитати оракула про причини своєї бездітності, і почув у відповідь такі слова: “Не бажай собі сина всупереч волі богів.

Народиться він – від його руки ти загинеш, його власна мати стане йому дружиною, а весь твій рід буде залитий кров’ю”.

Едіп залишається живий. З важким серцем повернувся Гавкіт додому; коли ж народився у нього син, зв’язав йому ноги ременями, покликав слугу і велів кинути дитину в лісі, щоб розтерзали його дикі звірі. Взяв раб дитини і поніс у ліс, але шкода стало йому хлопчика і не він виконав наказ свого пана: відніс дитину в сусіднє місто Корінф.

Там передав хлопчика одному з рабів коринфського царя Поліба, пасли отари на схилах гір. Цар Поліб був бездітний. Почувши про дитину, він вирішив забрати його в свій дім і виховувати як спадкоємця.

Виконав він своє рішення, взяв хлопчика у пастуха і, так як ноги дитини були довго пов’язані ременем і сильно розпухли, назвав його Едіп, тобто “Людина з розпухлими ногами”.

“Підкидьок”. Так і виріс Едіп у палаці Поліба, вважаючи його батьком і нічого не знаючи про своє походження. Одного разу йшов у палаці веселий бенкет; багато було випито вина, зовсім захмеліли гості. І ось в хмільної сварки почув Едіп образливі слова: “Підкидьок!

Зовсім ти не син нашого царя!” Боляче вдарило по серцю Едіпа образу; запитав він Поліба, правду кажуть гості, але той порадив не звертати уваги на порожню балаканину. Не заспокоївся Едіп. Пішов він за відповіддю до оракула.

Відповів йому Аполлон, вустами піфії: “Жахлива твоя доля, Едіп! Ти вб’єш батька, одружишся на матері, і народяться від вашого шлюбу діти, прокляті богами!”

Едіп вбиває батька. Почувши настільки страшне пророцтво, Едіп вирішив назавжди покинути Корінф. Пішов він за першою-ліпшою дорогою, не знаючи, що веде вона у Фіви.

Привів його шлях в тісну ущелину. Вузька була тут дорога, важко було розійтися на ній. Занурений у свої думки, Едіп мало не зіткнувся з колісницею, на якій їхав сивий, величний з вигляду старець. “Зійди з дороги, бродяга! – почув він грубий голос візника. – Хіба не бачиш, що дороги вистачає тільки для колісниці?”

Запальний був за характером Едіп. Розгнівався він на візницю за грубість і вдарив його палицею, та так, що той звалився мертвим на землю. Кинулися на юнака слуги, що супроводжували колісницю, і її господар, але всіх перебив Едіп своїм ціпком. Лише одному з рабів вдалося врятуватися. А Едіп пішов далі по дорозі.

Не знав він, що здійснилася перша частина пророцтва: вбитий ним старий був Лай, його батько.

Едіп і Сфінкс. Прийшов, нарешті, Едіп у Фіви. У великому смутку застав він місто. Мало того, що загинув цар, послали боги і ще одну напасть: з’явилося поруч з містом чудовисько Сфінкс. Мало голову жінки, тулуб льва, левові ж лапи з гострими кігтями і величезні крила.

Всім подорожнім загадувала Сфінкс загадку і, якщо її не відгадували, скидала людей вниз з високої скелі. Багато сміливці намагалися знайти відповідь на загадку, і жоден з них не залишився в живих. Вирішив і Едіп спробувати щастя. “Чим жити на чужині безродным вигнанцем, вже краще загинути!” – подумав він. Едіп і Сфінкс

Досяг він скелі, де жила Сфінкс. “Загадуй загадку! Я готовий!” – сказав він чудовиську. “Скажи-но мені, якщо такий сміливий, яке істота вранці ходить на чотирьох ногах, вдень на двох, а увечері на трьох, і чим більше у нього ніг, тим менше сил?” – запитала Сфінкс. Розсміявся Едіп: “Твоя загадка зовсім проста. Це – людина.

Вранці свого життя, коли він ще малий і слабкий, повільно повзе він рачки; вдень, тобто в зрілому віці, ходить на двох ногах; у старості ж, увечері свого життя, стає немічною і, маючи потребу в опорі, бере костур, який і служить йому як би третьою ногою”.

Едіп одружується на Іокастою. Почула Сфінкс відповідь на свою загадку, в розпачі кинулася вниз зі скелі і розбився на смерть. Едіп ж повернувся в Фіви, і громадяни, захоплені його винахідливістю, проголосили його царем. Взяв Едіп в дружини царицю Иокасту, дружину вбитого Лая, і став правити Фівами.

Незабаром народилися у нього діти: дві доньки, Антігона та Ісмена, і два сини, Етеокл і Полінік. Так виповнилася друга половина передбачення: адже одружився Едіп на власній матері.

Прокляття над Фівами. Мудро правил Едіп, не могли натішитися на нього фіванські громадяни. Але тяжіло над ним прокляття, – і ось боги наслали на місто жахливу хворобу. Фіванці не встигали ховати небіжчиків, і лежали на вулицях міста непогребенные трупи.

Всюди лунали крики і стогони.

Слідом за епідемією прийшло і інше нещастя: на Фіви обрушився голод; не давали поля врожаю, страшний мор лютував в стадах. Даремно громадяни приносили жертви богам, – не слухали ті молитов, всі нестерпимей ставали біди.

Відправив тоді Едіп брата своєї дружини, Креонта, в Дельфи до оракула, і приніс той відповідь: “Смилостивятся боги, якщо громадяни виженуть того, хто своїм злочином накликав на них це лихо; нехай він заплатить за пролиту кров Гавкоту”. Але як знайти вбивцю?

Тіресій відкриває правду. І ось запросив Едіп до себе сліпого віщуна Тіресія. Дала йому богиня Афіна чудовий дар: він знав минуле і бачив майбутнє. Довго відмовлявся Тіресій відповісти на питання Едіпа, але, нарешті, промовив: “Ти сам, Едіп, той злочинець, якого шукаєш!

Не знаючи батька, вбив ти його, не знаючи матері, одружився на ній!” Страшно розгнівався Едіп на Тіресія, назвав його брехуном, вважаючи, що він підкуплений ворогами, погрожував йому смертю.

Прогнав Едіп від себе віщуна, але важке передчуття запало йому в душу. Поступово страшна істина відкрилася йому. Справдилося веління долі!

У відчаї кинувся Едіп в свій палац, але тут нове лихо чекало його: не винесла Іокаста жаху доконаного і покінчила з собою. Не хотів більше Едіп бачити світло сонця, не хотів бачити рідні Фіви, дітей, не хотів жити. Сам себе позбавив Едіп зору і пішов з Фів. Тільки Антігона була з ним до самої його смерті.)

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь