З Італії Гете повернувся в Веймар, тому в тісний світик німецької провінції. Але тепер поет не стане тягнути на собі весь вантаж неповороткою колимаги урядових справ. Гете вже не перший міністр, у його веденні залишилися тільки освітні заклади, насамперед Веймарський театр і Иенский університет. Дозвілля для творчості більше, але творчий підйом, викликаний подорожжю, скоро проходить.
Великі плани застигають на півдорозі. Давно задуманий і початий “Фауст” все ще не завершений, кінцевий підсумок шукань героя неясний автору. Внутрішня гармонія, до якої прагне Гете, так і не досягнута, хоча він всіляко намагається запевнити себе та інших, що знайшов її.
У 1789 р. з Франції доноситься звістка про падіння Бастилії. Починається революція. У ці тривожні для старої Європи роки особливо різко виступили протиріччя у світогляді Гете.
Йому огидний застій німецького глушини, але його лякають вітри великих змін, що мчать з Франції, вони змушують боязко щулитися веймарського міністра: адже під їх лютим подувом можуть, як карткові будиночки, розсипатися збудовані ним ідейні та моральні зміцнення: ілюзія про особистої незалежності поета при дворі “великого” герцога, мрії про мирне прогрес, про можливості руху вперед народів та особи без ламання існуючих соціальних основ.
“У ньому постійно відбувається боротьба між геніальним поетом, якому убозтво навколишнього його середовища викликав огиду, і опасливым сином франкфуртського патриція або веймарським таємним радником, який бачить себе змушеним укласти з ним перемир’я і звикнути до нього. Так, Гете то колосально великий, то дріб’язковий, то це непокірний, глузливий,, нехтує світ геній, то обережний, всім задоволений вузький филистер” ,- напише про нього Фрідріх Енгельс. Веймарський міністр, співак античної гармонії, не міг співчувати армії санкюлотов. Але один з прозорливейших людей свого часу, Гете змушений був визнати всесвітньо-історичне значення подій, які відбуваються.
20 вересня 1792 р., в день перемоги французьких республіканських військ при Вальмі, Гете, який перебував поблизу поля бою разом з герцогом Саксен-Веймарським і його армією, сказав: “З цього місця і з цього дня починається нова епоха всесвітньої історії”.