“Батьки і діти” в однойменному романі Тургенєва

Проблема відсутності взаєморозуміння між представниками різних поколінь є давньої, як світ. “Батьки” засуджують і не розуміють власних “дітей”. А ті намагаються будь-якою ціною відстояти власні позиції начисто відкидаючи все позитивне, що було накопичено попереднім поколінням. У моєму творі мова піде про роман Тургенєва “Батьки і діти” як про один з найбільш яскравих “відгомонів” актуальною і в наші дні проблеми “батьків і дітей”.

Уже в самій назві письменник визначила головне завдання свого добутку. Євгеній Базарів намагається відстояти свою життєву позицію. Молодий чоловік заперечує все те, що не представляється особисто йому потрібним і цікавим. У цю категорію входять вірші, музика, мистецтво.

Образ Базарова це типовий образ демократа-різночинця. І Євген володіє всіма якостями, властивими цій групі. Безумовно, він дуже працьовитий. Причому його матеріалістичний погляд на навколишню дійсність у сукупності з працьовитістю представляється позитивним якістю. Так що не можна заперечувати, що покоління “дітей” може принести користь суспільству.

Часто проблема “батьків і дітей” обумовлена тим, що представники поколінь критикують і засуджують дії і переконання один одного. Мета критики – довести неспроможність і марність для суспільства, які нібито

Властиві іншому поколінню. Таким чином, “батьки” засуджують “дітей”, а “діти” – у свою чергу, “батьків”, і головним звинуваченням є звинувачення в неспроможності.

У головного героя роману – Євгенія Базарова – дивовижна сила волі, цілісний характер, глибокий розум, рідкісна працьовитість. Але, разом з тим, в цьому образі чимало недоліків. Причому Тургенєв спеціально згущує фарби, показуючи негативні сторони Базарова, а в його особі – недоліки покоління демократів-різночинців шістдесятих років.

До недоліків покоління “дітей” можна віднести демонстративна байдужість до мистецтва, до естетики, до музики і віршів. Також не прикрашає молоде покоління байдужість до романтики людських почуттів і відносин, до яких належить і любов.

У поведінці наслідувачів Базарова багато грубості і вульгарності.

У романі образ молодого нігіліста Базарова протиставляється образу людини абсолютно іншого покоління – Павла Петровича Кірсанова. Павло Кірсанов – справжній ідеаліст, він є типовим представником ліберального дворянства. Коли Базарів довідається історію Павла Петровича, то дає їй свою жорстку характеристику: “людина, яка все своє життя поставив на карту жіночої любові і, коли йому цю карту вбили, розкис і опустився до того, що ні на що не став здатний, такий собі чоловік – не чоловік, не самець…”.

Базарів сперечається з Павлом Петровичем про науку, почуттях, про життя народу, про проблеми розвитку суспільства в цілому і країни зокрема і про багато іншого. Базарів уособлює собою покоління демократів, а Павло Петрович – покоління ліберального дворянства. У кожного покоління є свої ідеали, які вони відстоюють. Базарів говорить, що “порядна хімік в двадцять разів корисніше всякого поета”. Природно, що така думка йде врозріз зі схильністю до романтики і сентиментальності Павла Петровича.

Базарів не сприймає брехні і облуди, він щирий, і в цьому полягає ще одне його відмінність від покоління лібералів, для яких удавання, позерство було чимось само собою зрозумілим. Не бажаючи розуміти, що зміна одного ладу іншим закономірна й неминуча, Павло Петрович з готовністю захищає старий порядок, проти чого і Базарів заперечує.

Спори між Базаровым і Павлом Кирсановым ясно показують, що згода і розуміння між цими представниками різних поколінь просто неможливі. Дуель між Базаровым і Кирсановым є ще одним доказом неможливості мирного співіснування. Конфлікт між поколіннями набуває глобальних масштабів.

Час невблаганно йде вперед, і останнє слово залишається за “дітьми”. У романі чітко простежується думка про те, що в суперечці між Павлом Петровичем Кирсановым і Базаровым переможцем виявляється останній.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь