У серпні 1860 року В. С. Тургенєв перебував у Вентноре, приморському містечку в Англії. Там йому і прийшла в голову ідея написати “Батьки і діти”. Тургенєв писав графині Ламберт, що вирішив взятися за нову велику повість. Восени автор їде в Париж. У вересні Тургенєв написав Анненкову, що остаточно склав план і хоче всерйоз взятися за написання твору. Проте в результаті пише не поспішаючи, робота просувається повільно. Тургенєв не впевнений у гарному результаті. Але підбадьорений думкою Боткіна, він сподівається закінчити цю штуку вже в квітні наступного року.
Ближче до початку зими письменник зібрав сили і активно продовжив роботу. Буквально через три тижні вже була готова третину книги. У своїх листах Тургенєв кожен раз просив у подробицях повідомляти йому про суспільне життя Росії. Все це відбувалося незадовго до скасування кріпосного права. Щоб бути в курсі всіх проблем, письменник вирішує повернутися в Росію. Автор захоплений романом, але при цьому боїться, що його роботу не візьмуть в демократичному таборі.
Робота була закінчена в його улюбленому Спаському, вже після реформи. 20 липня 1861 року було написано останнє слово. У тому ж році, восени, Тургенєв повертається в Париж. Під час зустрічі з важливими для себе людьми, Случевським і Боткіним, Іван Сергійович зачитує їм свій роман. Почувши зауваження, він вносить в роман множинні зміни.
На початку весни 1862 року в журналі “Російського вісника” з’являється роман “Батьки і діти”. Твір побачив світ через півтора року після народження ідеї.
Варто роману вийти світло, як виникло жваве полемічне обговорення. Розбіжності з’явилися не тільки серед політичних супротивників, але і серед однодумців. Статті виникли у всіх журналах та газетах. Образ Базарова виявився незвичайним, тому викликав суперечки і не давав спокою.
Суперечки тривали і після смерті письменника. Образ Базарова, головного героя, вплинула на самосвідомість демократії і на її зображення в літературі, а значить Тургенєву вдалося створити геніальний твір.