У холодний зимовий вечір іноді хочеться трохи відірватися від дійсності і помріяти про високе, доброму, вічному. Налаштуватися на потрібний ліричний лад допоможе поезія. Вірші зачіпають найвитонченіші струни душі і іноді стають порятунком для людини в моменти депресії, поганого настрою. Яскравим прикладом цього є поезія Анни Ахматової. Її вірші змушують замислитися про багато що, переглянути свої погляди на життя, інакше побачити навколишній світ. Від поезії Ганни Андріївни хочеться жити, її твори не зможуть не зачепити душу. Читаючи вірші Ахматової, здається, що вони прості, у них немає складних різноманітних обертів, і тому така поезія зрозуміліше, легше. В своїх безсмертних творах поетеса відкриває всю гаму почуттів і прагнень душі людини.
Читаючи її вірші, розумієш, наскільки все близько, зрозуміло і просто в її творчості. Те, про що говорить Ганна Андріївна, спонукає задуматися про своє значення в цьому світі. Внутрішній світ поетеси неймовірно багатий і різнобічний. У самих її перших творах можна побачити все життя Анни Андріївни. Особливість її поезії в тому, що вона звичайними, щирими словами може передати своє бачення дійсності, поклоніння прекрасною, дивовижною життя. Читаючи твори Ганни Ахматової, з подивом розумієш, наскільки благоразумна була поетеса. У віршах Ахматової важливо абсолютно все, немає дрібниць. Твори про кохання чарують, захоплюють, дозволяють зрозуміти справжню сторону жіночої душі-страдниці.
Вірші Анни Ахматової настільки чисті й невинні, що відразу стає зрозуміло – автор цих творів – не просто земне створіння. Поетеса говорить у своїх творах про прекрасної любові, заради якої можна зробити найбожевільніший вчинок у житті. Ганна Андріївна пише про любові справжньої, щирої і безмовною, говорить про справжнє катування, яке може доставити це почуття. Але це випробування, яке має пройти людина, щоб піднестися. Тільки люблячий чоловік може бути щасливим у цьому кращому із світів. Це не вигадка, а правда життя, яку нам підносить автор у своїх творах.
Швидке протягом життя часом змушує нас забути про власній душі. Вірші Ахматової – той острівець, на який іноді варто випливати з безодні турбот і страждань. Кохання окрилює людину, дозволяє розкрити свою душу, здійнятися над жорстокою дійсністю. Але іноді любов – випробування, хрест, який скинути неможливо і нести важко: Лірична героїня поезії Ахматової неймовірно ніжна. Вона реагує на кожен знак навколишньої реальності. Будь-яка дія, поняття та навіть фраза можуть стати визначальними. Ганна Андріївна не просто пише про диво любові, але і говорить про те, що вона може виявитися великим нещастям в житті людини. Але сенс життя – в любові, по-іншому бути не може. Душа просто засохне без любові, тому людина завжди прагне до цього почуття. Поетеса веде розмову з безсонням, довіряє їй свої таємниці: Поетеса оспівує мудрість і красу нашого існування. Лірична героїня її віршів часто замислюється про сенс власного існування на землі:
Я навчилася просто, мудро жити, Дивитися на небо і молитися Богу, І довго перед вечором бродити, Щоб втамувати непотрібну тривогу.
У творах Ганни Андріївни знаходять своє втілення грона горобини, пухнастий кіт. Це все важлива частина дійсності, на перший погляд, нічого не варта. Але наше життя, як відомо, будується з таких ось дрібниць. Талант Ахматової не залишать байдужим нікого!