Анна Ахматова – чудова поетеса, чиї вірші читаються з задоволенням. І хоч вони здебільшого мають невеликі розміри, вони доносять до читача головну думку та ідею твору. Одним з таких її невеликих віршованих робіт є вірш «Муза» Ахматової, що було написано письменницею ще в 1924 році. Сьогодні нам якраз і треба зробити аналіз вірша Ахматової «Муза».
Вірш Муза Анна Ахматова
Аналіз вірша «Муза» Ахматової почну, мабуть, з його розміру, а воно по-справжньому невелика, лише дві строфи. Зате скільки в ньому почуттів. Вірш присвячений Музі, іншими словами, натхнення, якого чекають всі письменники і завдяки чому народжуються справжні шедеври літератури.
Спочатку на перших рядках ми бачимо очікування. Лірична героїня, тут варто розуміти саму Ахматову, адже робота автобіографічна, настільки сильно чекає її приходу в нічний час, що їй здається, ніби «життя на волосині». І, напевно, для письменників так і є. Без натхнення не будуть лягати думки на папір, не можуть передавати свої почуття читачам і це для всіх творчих людей, в тому числі і для Ахматової, гірше будь-якої трагедії. Письменники готові поневірятися, вони можуть терпіти нестатки, але відсутність натхнення, гірше смерті.
І ось, вона увійшла. Нарешті, натхнення відвідало героїню вірші і ми, разом з героїнею відчуваємо полегшення, коли на запитання: «Ти ль Данту диктувала Сторінки Ада?», чуємо позитивну відповідь, а далі, як ніби все завмирає. Вірш «Муза» Ахматової та його аналіз на цьому завершується і приходить спокій, адже ми розуміємо, що з натхненням, яке прийшло до героїні твору, будуть нові шедеври, що залишаться на віки.
На цій сторінці шукали :
- аналіз вірша муза ахматова
- інтерпретація вірша ахматової музі