План
Аналіз вірша «Жебрак» Лермонтова припускає детальний розгляд тексту вірша, історію його створення, основної теми, а також використання поетичних засобів.
Історія створення вірша «Жебрак»
Вірш «Жебрак» було написано в 1830 році.
Цей твір входить в так званий «сушківський» цикл, до якого належать твори Лермонтова, написані під впливом любовного почуття до чарівній дівчині Катерині Сушковой. Як відомо, Сушкова не тільки відкинула любовні залицяння шістнадцятирічного Лермонтова, але і дозволяла собі сміятися над почуттями палкого юнака.
Лермонтов був глибоко пригнічений таким збігом обставин.
Влітку 1830 року Лермонтов разом з родичами поїхав в Троїце-Сергієву лавру. За переказами, один із сліпих жебраків поскаржився йому на те, що молоді парафіяни нещодавно замість грошей поклали в його кухоль дрібні камінчики. Епізод цей запам’ятався поету і пізніше ліг в основу його вірші.
За життя цей вірш не публікувалося. Вперше воно з’явилося у пресі в 1844 році і популярному журналі для читання.
Основна тема вірша
Вірш є класичним твором, що належать до любовної лірики. Воно пронизане відчуттям зради і насмішкою над почуттями ліричного героя з боку дівчини, в яку він закоханий.
Звідси гіркоту і відчай ліричного героя вірша. Себе він порівнює з і вбогим жалюгідним старцем, якого замість шматка хліба кладуть у руки камінь. Поет підбирає настільки вдале порівняння, але воно стає загальним символом душевної глухоти і людських пороків.
У цьому вірші відчуваються байроновские мотиви, відгомін його любовної лірики і пошук свого місця в світі, а також переживання самотності і нерозуміння з боку оточуючих.
Композиційні і поетичні особливості вірша
Аналіз вірша Лермонтова «Жебрак» передбачає уважне вивчення його композиції.
Вірш має три строфи, поділені на дві композиційні частини. Перша частина описує випадок, що стався з убогим старцем, а друга розповідає про почуття ліричного героя.
У вірші використовуються біблійні мотиви з Нового Завіту: автор відсилає нас до епізоду, в якому Христос, який звертається до слухали його людям, говорить про те, що батько не посміє дати синові камінь, коли той просить у нього хліба.
Жорстокі люди ж можуть, опираючись слова Спасителя, вчинити злочин і обдурити бідної людини. Тому камінь в даному разі стає символом обману і жорстокої глузування.
У вірші «Убогий» Лермонтов використовує в якості основного розміру чотиристопний ямб, що дозволяє розкрити глибину переживань свого ліричного героя. Поет вдається до перехресної римі і ділить вірш на чотиривірші.
Автор використовує безліч тропів, що дозволяють передати атмосферу його вірші. Це епітети «святої обителі», «бідняк висохлий», «жива борошно», «сльози гіркі» і т. д.
Вірш «Жебрак» Лермонтова аналізу підлягає ще й з точки зору наявності в ньому метафор. Метафора (тобто приховане порівняння) зустрічається тоді, коли поет порівнює простягнуту руку жебрака, молящего про хліб, і свою душу, спраглу любові.
Однак і жебрак, і ліричний герой отримують від людей тільки презирство і глузування, що посилює трагічне звучання цього твору.
Вірш Лермонтова «Жебрак» є чудовим твором вітчизняної літератури, в якому втілилася суть російської поезії, яка полягає в умінні бачити страждання людей і закликає їх до милосердя.