Тютчев – поет, який написав багато прекрасних віршів. Дуже багато він писав про любов, присвячуючи свої роботи жінкам, яких він любив, спогадів про прекрасне минуле. Саме любовна лірика в його творчості займає вагоме місце. Серед його любовних віршів, виділимо роботу Я пам’ятаю час золоте, з якою ми познайомилися недавно і тепер пишемо твір, роблячи аналіз вірша Я пам’ятаю час золоте.
Історія створення вірша
Якщо говорити про історію створення вірша, то відомо, що вірш Я пам’ятаю час золоте Тютчев написав у 1834 році. Цей вірш він присвячує своєму першому захоплення, милою і чарівної дівчини, яку автор вперше зустрів, коли йому було трохи менше двадцяти, а їй було близько п’ятнадцяти років. Це була австралійка Амілія фон Крюдер. Молоді люди мали взаємні почуття, тому їм подобалося проводити разом час, про що свідчить і вірш Тютчева.
Вірш Я пам’ятаю час золоте Тютчев
З назви і з першої строчки ми розуміємо, що дана робота – це спогад письменника про минулих чудові дні, коли він проводив вечори з першою своєю любов’ю. Так, стосунки у них не склалися, однак у пам’яті закарбувалися прекрасні миті. В роботі автор згадує окремий вечір, коли ліричний герой, разом зі своєю молодою феєю, як називає автор у вірші героїню, гуляли біля річки. Вірш про кохання, тому в кожному рядку відчувається ніжність і закоханість.
Автор описує красивий пейзаж, де серед розвалин замку, недалеко від річки, стояла його улюблена і вдивлялася в далечінь. Вона радіє життю, адже вона так швидкоплинне. Хочеться від неї взяти якомога більше, насолодитися навколишніми пейзажами, заходами і світанками. Ось і зараз сонце сідає за горизонт, зігріваючи своїми останніми променями героїню. Вітер розвіває її сукні, а також зриває пелюстки квітучих яблунь, які лягали на плечі дівчини. День догорав, річка шуміла. Ось і пролетів ще один день. Автор звертає нашу увагу на те, як швидкоплинно пролітають миті, пролітають дні і наше життя.
Чудова робота автора, де ми занурюємося в якусь частинку з життя письменника, в його біографію, торкаючись чогось особистого.