Не кожен може відчути природу, побачити її красу, а тим більше, не кожен чоловік, якому все-таки вдалося під час спостережень розглянути прекрасне в природі, може передати побачене і описати свої почуття словами. А ось Бунін, чия творчість ми вивчили днями, міг не тільки бачити, але і передавати читачам свої враження, емоції, картини природи, що захоплюють. Його пейзажі барвисті, насичені звуками, рухом, запахами. Бунін – справжній майстер, який в невеликих своїх віршах, міг не тільки дати повний опис часів року, але ще й вкласти в свою роботу глибокий сенс. Серед його чудових віршів є і вірш Буніна Після повені. Його аналіз ми і зробимо.
Бунін: Після повені
Свою роботу Після повені Іван Бунін написав в 1900 році. Це невеликий вірш, що складається з десяти рядків, переносить нас у весняний час року. Був квітневий день, час коли вдень пригріває сонце, а от ночами температура опускається і стає холодно. Це час, коли ще немає яскравих фарб, і в природі переважають синьо-зелені тони. Проте читаючи твір Буніна Після повені, де дрімає зелений бір, в тумані лісові озера, де весняне повітря мліє, а сосни здаються ще більш свіжими після дощів, відчувається спокій, натхненність і спокій.
Вивчивши вірш письменника, ми побачили наскільки точно Бунін може підібрати слова, навіть в такій буденній речі, як природа після повені. Він як той художник, що маленькими штрихами створює шедевр на полотні, тільки в якості кисті у Буніна перо, а замість полотна – папір. Але від цього картина описаної природи не менш чарівна.
Прочитавши роботу автора Після повені, хочеться опинитися в тому самому зеленому бору, пройтися по стежці, вдихнути свіжі аромати і насолодитися такий простий і водночас прекрасною природою нашого краю у весняний час. Час, коли все тільки починає оживати і перетворюватися.