Заболоцький М.А. – поет, який цікавий своїми поетичними творами, в яких він піднімає вічні питання про людські цінності, від чого його роботи залишаються актуальними і в наш час. Сьогодні нам належить зробити аналіз вірша Заболоцького «Не дозволяй душі лінуватися», написавши на нього твір.
Заболоцький «Не дозволяй душі лінуватися»
Вірш Заболоцького «Не дозволяй душі лінуватися» – це одне із знаменитих робіт письменника, де автор вірша в черговий раз не просто розмірковує і філософствує, а закликає всіх нас трудитися. Вірш Заболоцького «Не дозволяй душі лінуватися» має стати для нас девізом по життю, адже воно нагадує нам про те, наскільки важливо постійно працювати над собою, наскільки важливо не давати своєї душі лінуватися.
Потрібно постійно примушувати її працювати «і день, і ніч, і день і ніч», «не дозволяй їй спати в ліжку», він говорить нам про те, щоб ми «тримали лентяйку в чорному тілі». А все тому, що якщо дати хоч якусь поблажку собі, варто це зробити хоча б один раз і наша лінь буде панувати над нами «вона останню сорочку З тебе без жалю зірве».
Працюючи над віршем «Не дозволяй душі лінуватися» і, аналізуючи його, ми бачимо головну думку, яку автор хоче до всіх донести: наша душа повинна працювати, ми повинні гнати лінь геть, адже лише працьовитий народ може далі розвиватися, тільки у прагненні пізнати більше, ми досягаємо в житті висот. Людина не повинна спати, а то і все життя так пролетить. Нам необхідно здобувати знання, розвивати душу і тіло.
«Вчи і муч дотемна», – закликає нас автор, адже, на думку автора, тільки в праці є розвиток і тут не обов’язково фізична праця повинен переважати, важливий і розумовий і духовний працю. І головне, все в наших руках, тільки ми визначаємо бути нашій душі ледачою або працівницею, буде вона царицею, де лінь і байдужість буде головувати або душа підвладна нам і стане нашою рабинею, якій ми будемо керувати. І тут важко не погодитися з автором.