План
Історія створення
Аналіз вірша Лермонтова «Смерть поета» слід починати з сталися історичних подій, які призвели Лермонтова до написання цього твору. У січні 1837 року помирає Олександр Сергійович Пушкін. Звістка про смерть такої талановитої людини, як Пушкін в його розквіті сил дуже сильно потрясла Михайла Юрійовича. Трагічна кончина при досить безглуздих обставин не давала Лермонтову спокою. У пориві відчаю і спраги справедливості автор пише вірш «Смерть поета». Існує думка, що в даному творі Лермонтов висловлює свою незгоду з політикою держави і багатьох високопоставлених чиновників, які виправдовують поведінка вбивці А. С. Пушкіна.
Цей твір було написано в такому прийнятному для російської людини жанрі, що відразу стало улюбленим і відомим серед широкого кола читачів. Твір переписували, цитували і заучували напам’ять. Незважаючи на те, вірш присвячується загибелі конкретної людини, доля якого обірвалося трагічним чином, поет вкладає в своє творіння і вічне питання протистояння добра і зла, темних і світлих сил. У творі «Смерть поета» життєвий шлях Пушкіна представляється як численні долі мільйонів талановитих людей, які пішли з життя дуже рано.
Про що цей вірш?
Вірш «Смерть поета» описує не справедливу і ранню загибель молодого і талановитого автора. Умовно весь вірш можна розділити на дві половини. У першій половині йде повний опис трагічної смерті А. С. Пушкіна в 1837 році. Якщо уважно вчитатися в написані рядки стає явним незгоду Лермонтова з позицією вищого суспільства, не раз критикував і висміюючи над Пушкіним. В даному творі Лермонтов засуджує зверхнє ставлення вищого суспільства до талановитому поетові.
Друга половина твору написана як насмішка над винуватцями в смерті поета. Недарма висміюють творчість Пушкіна Лермонтов називає «зарозумілими нащадками» прославлених отців. Поет висловлюється проти стоїть в суспільстві думки і говорить про Суд Божий, який не можна купити. До того ж у своєму творі поет говорить про обов’язкове покарання, який винуватця у смерті Пушкіна.
Жанр
Аналізуючи вірша «Смерть поета» Лермонтова можна без сумніву розгледіти в його рядках не тільки трагічність, але і моменти сатири. І справді ліричний твір витриманий у жанрі поєднує елегію і сатиру. Драматичність подій, пов’язаних із загибеллю Пушкіна, в повній мірі розкривається в першій частині вірша. Елементи сатири і навіть сарказму присутні в останніх 16 рядках твору. Таке рідкісне поєднання двох протилежних за значенням елементів життєвого укладу, як елегія і сатира, найкращим чином відображають стан внутрішнього світу Лермонтова. Трагічність, пов’язана із загибеллю Пушкіна, як великого таланту Росії, змінюється примарним ставленням до думки громадськості, не стоїть частинки загиблої людини.
Головна ідея вірша
Ідейний зміст безсмертного твору Лермонтова «Смерть поета» полягає в протесті автора сформованої громадської позиції, що покриває злочинця та байдужою до втрати літературного генія. Загибель Пушкіна, як противника застоялым поглядам багатого суспільства, Лермонтов з’єднує з повстанням проти застарілих поглядів на світорозуміння і походження людини.
У своєму творі «Смерть поета» Лермонтов темою і рушійною силою суспільства вважає багаті підвалини наближених до государю осіб. Повсталого проти такого неправильного розуміння світу Пушкіна суспільство ігнорувало і уникало. Спіткало самотність і безглузда смерть талановитого людини підпалює внутрішній вогонь протистояння і захисту в душі молодого Лермонтова. Михайло Юрійович розуміє, що протистояти одному проти цілого суспільного устрою досить складно, але Пушкін наважився і не побоявся гніву високопоставлених чинів. Цим віршем Лермонтов показує винність суспільства в смерті поета.
Спосіб віршування
Незважаючи на трагічність і сарказм, що переважають у творі, Лермонтов використовує численні прийоми віршування. У творі чітко видно порівняння: «Згас, як світоч», «Змарніла урочистий вінок». Життя Пушкіна автор вірша пов’язує зі свічкою, що висвітлює шлях, але згаслої занадто рано. Друга половина вірша насичена антитезами між світлом поета і темрявою суспільства. Застосування епітетів: «порожнє серце», «мить кривавий» і метафор: «жалюгідний лепет оправданья», «на ловлю щастя і чинів покинутий» додає твору додаткову художню виразність.
Після прочитання цього твору у душі залишається відгук смерті поета і протистояння неправильної загибелі таланту.