План
У свідомості читачів і дослідників уявлення про Лермонтова асоціюється з якоюсь загадковістю, таємничістю. Але все ж за порівняно нетривалий період його життєдіяльності їм було створено величезну кількість безсмертних і геніальних творів. Аналіз вірша Лермонтова «Поет» допоможе глибше проникнути в суть проблем того часу і зрозуміти, що діялося в свідомості і в душі геніального автора.
Історія створення
Основний етап життя М. Ю. Лермонтова припадає на 30-ті роки XIX століття. Для цього періоду характерно стан застою і відсутність яких би то не було моральних і духовних цінностей. Лермонтов, будучи справжнім поетом, не міг ставитися до подій смиренно. Саме тому левова частка написаних в цей період віршів відноситься до громадянської лірики. Його твори наповнені гіркотою, безвихідністю, протестом. Але в той же самий час Лермонтов-поет робить спробу створити якийсь ідеал, до якого сам прагне. Перебуваючи у стані сум’яття і невдоволення в 1838 році створюється одне з найкращих творінь Михайла Юрійовича «Поет».
Структура вірша
Особливість структури даного твору визначається одночасною складністю і простотою композиції. Мають місце кілька закінчених фрагментів, кожен з них володіє своєю стилістикою, але всі вони підпорядковані спільній мети – розвиток ідеї. У творі логічно виділяються дві частини, які написані за допомогою чергування чотиристопного та шестистопного ямба.
Аналіз змісту
У своєму творі автор вдається до використання символу-іносказання, порівнюючи поета з колись грізним зброєю. Зображуючи кинджал, який тепер лежить без дії, Лермонтов проводить паралель з поетом. У пам’яті спливає недалеке минуле, коли поет міг гідно виконувати свою місію.
«Бувало, мірний звук твоїх могутніх слів
Запалював бійця для битви,
Він потрібен був натовпі, як чаша для ваг,
Як фіміам в години молитви.
Твій вірш, як божий дух носився над натовпом
І відгук думок благородних,
Звучав, як дзвін на вежі вічовий
У дні торжеств і бід народних.»
Композиційно у творі чітко виділяються дві частини. В основі кожної лежить антитеза. Перша частина описує славне військове минуле кинджала.
«Наїзникові в горах служив він багато років
Не знаючи плати за послугу.
Не по одній грудей провів він страшні слід
І не одну порвав кольчугу.»
Після того, як кинджал перекочував на стіну, дещо змінюється характер оповідання. Показати таку зміну авторові вдається завдяки містким епітетів.
Друга частина не що інше, як порівняння з першою. В ній можна простежити подальшу долю зброї, яке перетворилося у висить на стіні дорогу іграшку. На думку автора, такою ж є і доля поета в сучасному світі.
«У наше століття зніжений чи не так ти, поет,
Своє втратив призначення,
На злато промінявши ту владу, якої світ,
Вслухався в німому благоговенье?»
У центрі оповідання другої частини твору-поет, з долею подібної долі кинджала. Лермонтов засуджує сучасну поезію, вважаючи, що вона стала представляти із себе звичайний салонне розвага. Місія поета, при цьому, здається спрощеною, заниженою.
На завершення вірша можна побачити порівнянням. Але тепер зіставляється не поет, а вся поезія. Сам автор закликає своїх сучасників звернути увагу на відродження високої ролі мистецтва в сучасному світі.
Вірш відрізняється особливою емоційністю і викривальним пафосом, які є результатом усвідомлення нереальності втілення в життя своєї мрії. Для Лермонтова поет представляв собою пророка, або щось дуже близьке до Бога. Аналіз «Поета» Лермонтова показав, що автор мріє відродити мистецтво запалювати серця людей словом.
Засоби художньої виразності
Для створення більш яскравого й повного образу, автор користується різними засобами художньої виразності. Епітети «У наше століття зніжений», «Таємничий загартування», порівняння «Він потрібен був натовпі, як чаша для бенкетів, Як фіміам в години молитов», метафори «Твій вірш носився над натовпом», допомагають краще сприймати створюються картини. Закінчується вірш риторичним вигуком і питанням для роздумів.
Значення вірші «Поет» у творчості Лермонтова
Аналіз вірша «Поет» Лермонтова допоміг виявити тему, що лежить в основі твору – громадянська місія поета. Автор вдається до роздумів про стан, в якому мимоволі виявилася поезія в Росії після смерті Пушкіна. В цьому плані творіння відомого лірика можна розглядати як своєрідну літературну декларацію.
Тим не менш, створене твір має програмне значення у творчості Лермонтова. Розглядати його можна тільки в контексті роздумів Михайла Юрійовича про роль поета в житті суспільства в ряді з такими творами, як «Смерть поета», «Пророк».
Дивно емоційний і надзвичайно глибокий вірш Лермонтова «Поет» являє собою одне з кращих його творів відображають тему поета і поезії. Практично весь твір насичений гірким пафосом і нездійсненною мрією про поета-пророка.