Читаючи вірш А. А. Фета «Який смуток! Кінець алеї…», мимоволі виникає питання. Про що воно?
«Який смуток! Кінець алеї…»
Смуток автора метафорична. Срібні змії зими повзуть через замети, а в навколишньому своєю сумом пустки монотонне сіре небо, зливається з білою пустелею степу. Лише один ворон махає важко крилами, намагаючись пробитися крізь бурю до світла. Ворон це душа ліричного героя, яка живе надією на оновлення, і з останніх сил бореться з несподіваній стихією. Про це говорять такі рядки: «І на душі не розвиднюється, В ній той же холод, що кругом». Вірш Фета «Який смуток!» закінчується надією, яка завжди жевріє в душі людини, і помирає останньою.
Надія жевріє, і герой починає вірити, що врешті-решт, він потрапить в такий світ, де бурі пролітають повз, і де цвіте весна і краса. В самому кінці свого вірша А. А. Фет згадує присвячених, де присвячені це не якісь гуру різних навчань, а звичайні люди, з багатим духовним світом. Які крізь сірість і буденність щоденних пейзажів, циклічно повторюваних в його вірші, все одно можуть знайти ту весну і красу, яка ховається за безкрайніми смутними пейзажами.
На цій сторінці шукали :
- Аналіз вірша фета яка смуток
- аналіз вірша яка смуток кінець алеї
- аналіз вірша фета яка смуток кінець алеї