Дуже багато гідних і прекрасних робіт написав А. С. Пушкін. Були й такі, які він не планував віддавати в друк, але з волі випадку, та їх популярності серед вузьких кіл, вони друкувалися і ставали справжніми гімнами. Серед таких робіт було вірш «До Чаадаеву». Його аналіз ми сьогодні і зробимо.
Короткий аналіз вірша Пушкіна
Свій вірш-послання «До Чаадаеву» письменник пише в 1818 році, як раз під час правління царя Олександра Першого. Цар підносив себе як реформатора, але в підсумку під час його правління були суцільні репресії, період реакції і придушення повстання декабристів. Не зміг мовчати письменник, і через віршовані рядки звертається він до одного Чаадаеву, з якими він познайомився навчаючись у Царскосельском ліцеї. Однак робота Пушкіна була більше, ніж звертання до однієї людини. Насправді вона стала посланням до всіх читачів, до всіх прогресивно налаштованим людям.
Коли читаєш твір і робиш аналіз роботи Пушкіна до Чаадаеву, бачиш спогади письменника, читаєш про сьогодення і простежуються надія і віра в краще, що чекає у майбутньому.
На початку поет пише про юність, де всі мріяли про славу, про служіння Батьківщині, була надія, але все виявилося хвилинним. Вмить зникли всі забави і як той туман розвіявся. Прийшла фатальна влада і під її гнітом під час панування самодержавства, всі мрії розбилися об дійсність. Письменник розчарований царюванням Олександра. Однак Пушкін, звертаючись до однодумців, вірить у кращу долю Вітчизни. Пушкін, як поет-громадянин чекає хвилини вольності, він чекає її з нетерпінням, як коханець чекає свою кохану. І поки живі серця прогресивного покоління, поки жива віра в пробудження країни, потрібно присвячувати Батьківщині душі прекрасні пориви і вірити в те, що пробудиться Росія, стане вільною, а нагородою буде пам’ять про тих, хто боровся за цю свободу.