Вірші про дитинство короткі, красиві, зворушливі до сліз

«Мамо, а скоро я виросту? Я так хочу бути великим!» Кожен з нас задавав такі питання мамі або татові і мріяв скоріше стати дорослим. І, напевно, кожен з нас дуже хотів би повернутися назад у добру, безтурботне дитинство. Хоч на день, хоч на годину…

І сьогоднішню статтю ми присвятили дитинству. Тут ви знайдете гарні, зворушливі до сліз вірші про щасливе дитинство, спогади про минуле дитинство російських і сучасних письменників.

Дайте мені побути дівчиськом…

Вірші про дитинство короткі і красиві

***

Дайте мені побути дівчиськом, я втомилася бути дорослою…
Я хочу сміятися дзвінко, про проблеми забути…
Дайте мені такий засіб, щоб хоч на півгодини,
Я змогла повернутися в дитинство і повірити в чудеса!
Автор невідомий

***

Дитинство — це не вік, а усмішка,
Якщо її подарує той, хто не знайомий.
Дитинство — це коли пролітає сніжинка,
А ти ловиш її ротом.
Автор невідомий

Російське спадщина

Дивлюся на дитинство, радію
Смішному щебетання.
В очицях бачу веселку
З весняними квітами.
І сяють усмішками
Дворові майданчики.
А це – чи не доказ
Сімейного достатку.
Блаженствую на сонечку
Обнявшись з милим дитинством,
І чую, щастям повниться
Російське спадщину.
Георгій Скрипкін

***

Де ти, дитинство моє безтурботне?
Може бути, мені причудился сон.
Полетіла в далеке минуле,
Як раптом пронісся дзвін.
Олександр Щербаков

***

Чим старше ми стаємо,
Тим частіше згадуємо дитинство,
Те щастя босоноге,
Грайливий, веселий,
І просто від якого,
Нам нікуди не подітися!

***

Безтурботне дитинство
Пішло безповоротно,
Промайнуло непомітно
В туманну далечінь…
Але про цій порі
Так приємно згадувати,
І завжди нам чогось
Ніби шкода…
Володимир Баруткин

Дитинство

Дитинство від нас не йде,
Дитинство завжди разом з нами,
Ті, хто від дитинства йдуть,
З дитинства живуть старими.
Дитинство від нас не йде
Дитинство живе в нас завжди,
Просто з дитинства веде
Життя марнот марнота.

І поки в домі дитячий сміх, від іграшок нікуди подітися, ви на землі, щасливіше всіх!!! Бережіть, будь ласка, дитинство!

Добрі казки дитинства

Вірші про дитинство зворушливі до сліз

***

Нічого не зберігаю…про запас…
Крім хіба…затишного дитинства…
Тікаю туди…кожен раз…
Коли хочеться…просто зігрітися…

Скупатися в прозорій річці…
Заплести… кукурудзі… косички…
День прожити… без турбот… без нічого…
Забути… що бувають лапки…

Не боячись у вир…вниз головою…
Знаючи точно там — зоряне небо…
І залишившись з одною сумою…
Знати… що вистачить хліба насущного…

Нічого не зберігаю… про запас…
Крім хіба… затишного дитинства…
Крім… теплого дому… для нас…
Де… удвох… ми… зуміємо зігрітися…
Віта Савицька

Запах дитинства

Дитинство пахне полуницею, молочною кашею,
Старим вицвілим пледом, видиком і касетою,
Літньою спекою, грозою і вітром, москітною сіткою,
Проливними дощами, шкарлупками від фісташок.
Дитинство пахне морозивом, медом, казкою,
Новою скатертиною на кухні, колючим сіном,
Кульбабами і яблуками в росі,
Могильних парканом і свіжою фарбою.
Дитинство пахне черешнею, ялиновою гілкою,
Огірками на грядці, форточной фіранкою.
Дзвіночками, річкою, рибальської волосінню,
Старим великому, крейдою, м’ячем, ракеткою.
Дитинство пахне сонцем і теплим хлібом,
Дитинства запах — легкий і невагомий,
Водяними бризками, веселкою, синім небом.
Дитинство пахне літом і пахне будинком.
Лисиця Соколова

***

В дитинстві ми жили-були,
Казково були-жили,
У дитинстві всі зірки яскравіше світили,
Були вдома великими.
Йшли ми легко за днями,
Щедрою була дорога.
Ах, як сяяло сонце над нами,
Як його було багато!
Як наше серце билося!
Як нам світло мріялося!
Щось зникло, що забулося,
Багато в нас залишилося.
Сонце по небу котиться,
Знову йому в небі тісно.
Нехай в людині світять, не гаснуть
Добрі казки дитинства!
Роберт Рождественський

***

Ми часто слово «дитинство» говоримо,
Не усвідомлюючи магію значення,
А в ній казковий будиночок з печива,
Фантазій незвичайних яскравий світ!
Країна забавних маленьких людей,
Мріють про лялечці в кареті.
Про гномике у малиновому береті.
Про доблесті законних королів.
У ній кожен і слуга, і пан,
Чесні, розумні, добрі без міри,
А над долею мереживо з флеру,
Що буде завтра – знає Бог один!
Демидова Надія

***

Світ сонячного дитинства мого,
Він сповнений щастя, доброти і світла.
Він так величезний, барвистий, як літо,
Світ сонячного дитинства мого!
Тут все, як у казці, як у країні чудес:
Моря й гори, річки, водоспади.
Тут все, чого ми в житті дуже раді:
Сади навесні, поля, луки і ліс.
У ньому мама, тато, бабуся і дід,
Собака, кішка, брати і сестрички.
Прекрасний світ: чарівний, чистий, дзвінкий,
У палітру фарб райдужних одягнений.
У ньому всі мрії, надії і друзі,
Яких я люблю, яким вірю.
Частинку серця і душі отмерю,
І дуже щаслива в тому світі Я!
Лаврова Тетяна

Берег дитинства

У кожного є в житті «Берег дитинства»,
Де море казок і чарівних снів.
На цю красу не надивитись…
Так хочеться повернутися знову і знову…

Туди, де легкокрылые мріяння
Летять шукати в тумані острови,
Де рибок трохи помітне мельканье,
Де сховалася підводний трава…

Де в бризках сонця райдужних купаючись
Пливе, йде в блакитну далечінь
Такий знайомий білий-білий парус…
І розлучатися з ним… трохи… шкода…

Вчіться любити як в дитинстві — просто так…

Що таке дитинство?

Вірші про щасливе і безтурботне дитинство

***

Що таке дитинство?
Дитинство — це насолода,
Це коли навіть
Дощ і холод в радість.
Дитинство — це казки,
Чебурашка з Геною,
Всі навколо чудово,
Незвичайно.
Це догонялки,
Вкладиші і марки,
Це каруселі
У нашому старому парку.
Це, коли вночі
Кажуть іграшки,
Будинок під ковдрою
І бої подушкою.
Дитинство — на асфальті
Малювати картинки,
Почитати «Мурзилку»,
Стрибати на резинці.
Дитинство — це диво,
Радісні обличчя.
Шкода, що наше дитинство
Знову не повториться.
Лыбашева Світлана

***

А з чим пов’язане дитинство, пам’ятаєте?
Новий рік, сніговик і санки,
Апельсиновий дзвін по кімнаті,
Мамин торт і згущене молоко в банку.

Дружний клас і шкільні подруги…
Білий фартух, косички, бантики…
Всі щасливі і задоволені;
Збирали в коробку фантики…

Життя прокотиться, як горошина…
Нехай вам частіше ласкаво зустрічається!
Вже сукня на весілля ношено…
Але по-дитячому ще мріється!
Наталія Гросс

Безтурботне дитинство!

Набридли всі ці проблеми,
І бути може мене хтось зрозуміє.
Як хочу хоч на годину я повернуться,
У безтурботне дитинство моє!

Як ми ліпили снігову бабу,
Як грали у футбол у дворі,
Як гралися ми до упаду
На високій зеленій траві!

Хочемо їмо, хочемо гуляємо.
І дитячий сміх звучить всюди.
У дерева дошки забиваємо,
І разом будуємо халабуду!

Якщо ти зголоднів,
Відразу мама тут як тут.
Чай, печиво, булка з маслом,
На столі накриті чекають!

В дитинстві хочеться нам подорослішати.
Але дорослішаючи, ми стаємо розумнішими.
І напевно кожен хоче повернути,
Той безтурботний час.

Прочитавши цей вірш з гірким сумом,
Мене кожен напевно зрозуміє.
Від себе ніколи не відпустимо
Безтурботне дитинство своє!
Іван Мілютенка

Безтурботне дитинство

Пам’ятаєш свої збиті коліна?
Як з велосипеда падав вниз.
Як м’яч летів у вікно сусідки,
І як ти чув: «Стережись!»
Тоді ти ще мало що розумів,
Весь час почемучкал, дивувався.
Новий світ для себе пізнавав,
А на відмови частенько ображався.
У той час не було Інтернету,
Двори були заповнені дітворою.
Гуляли аж до самого світанку,
І тільки потім приходили додому.
Спогади з пам’яті не стерти,
Твій друг – це той, хто по сусідству.
Як хочеться туди повернутися, полетіти
У безтурботне дитинство
Мінаєв Сергій

Все мені дитинство дарувало, чим багатий цей світ…

Вірші про дитинство російських письменників

Дитинство

Дитини милого народження
Вітає мій запізнілий вірш.
Так буде з ним благословення
Всіх ангелів небесних і земних!
Так буде він батька гідний,
Як мати його, прекрасний і любимо;
Так буде дух його спокійний
І в праві твердий, як божий херувим.
Нехай не знає він до строку,
Ні мук любові, ні слави жадібних дум;
Нехай дивиться він без докору,
На помилковий блиск і помилковий світу шум;
Нехай не шукає він причини,
Чужим пристрастям і радощів своїх,
І вийде він з світської тіни
Душею бел і серцем неушкоджений!
Михайло Лермонтов

Ах, як же я в дитинстві любив поїзда…

Ах, як же я в дитинстві любив поїзда,
Таємничо-святкові, зелені,
Веселі, галасливі, запилені,
Вічно поспішають туди-сюди!

Дорослі часом бувають дивні.
Вони (от смішно!)
Верхні полиці не займають,
Звідки так славно дивитися у вікно!..

Любив поїзда я за непокой,
Через спалах радості і прощання,
За трепет вічного ожиданья
І наче крила за спиною!

Але роки промайнули швидше, ніж шпали,
І серце, як колись, чудес не чекає.
Не те поїздів вже тих не стало,
Не те це я вже тепер не той…

Але ті чарівні поїзди
Помчали. І, здається, назавжди…
Едуард Асадов

Все мені дитинство дарувало…

Все мені дитинство дарувало,
Чим багатий цей світ:
Ласку милою матері
І батьківську раду,

Ніч у срібних зорях,
Літній день золотий
І цілюще повітря
В сотні верст заввишки.

Все навколо було нове:
Будинок та двір, де я ріс,
І то перше слово,
Що я вголос вимовив.

Нехай же важко і ново
І свіжо, як воно,
Буде кожне слово,
Що сказати мені дано.
Самуїл Маршак

Спогади дитинства

Мені дитинство постає, як у ранковому тумані
Мирна Долина. Під димчастий покрив,
Зливаючись, ховаються серед прохолоди
Ліси зелені і лінії пагорбів,
А ранок юне кидає в ликованье
Крізь сизі клуби рум’яне сяйво.
Всі образи світлі, і всі невловимі.
Знайомого куща тривожно шукає погляд,
Підслухати хочеться, як шепоче лист незримий
Студений ключ веде знайомий розмову;
Але смутно… Душа безгрішний сон плекає,
Отвсюду свіжість їй запашне віє.
Микола Огарьов

Дитинство

Чим гарячіше, тим солодше в бору
Дихати сухим смолистим ароматом,
І весело мені було вранці
Бродити по цим сонячним палатам!

Всюди блиск, всюди яскраве світло,
Пісок — як шовк… Пригорнись до сосни кострубатою
І відчуваю: мені тільки десять років,
А стовбур — гігант, важкий, величавий.

Кора груба, морщиниста, красна,
Але як тепла, як прогріта сонцем вся!
І здається, що пахне не сосна,
А спека і сухість сонячного літа.
Іван Бунін

Дитинство — це те, що ми втратили багато часу, але зберегли в собі.
Ельчін Сафарли

Мам, відведи мене в дитинство…

Вірші про минуле дитинство, спогади

Мам, відведи мене в дитинство…

Мам, відведи мене в дитинство,
Там, де ми за руки знову…
Десь за стіною по сусідству,
Віра жила і любов…

Де кучеряве небо
В локонах з хмар…
Світ там оманливим не був…
Не було зла і ворогів…

Мама, я там забула
Милі серцю мрії…
Я справедливість любила,
Небо, людей, і квіти…

Мама, мені так не вистачає
В годину неминучою туги
Серця, що все розуміє,
І теплоти від руки…

В дитинстві все вирішувалося швидко…
Мама бігла на плач…
Я через мить посміхалася…
Час промчав, як навскач…

Стало тепер по-іншому…
Сльози приховую, мовчу…
Де та тропиночка до дому?
Мама, я в дитинство хочу…

Вірити в людей, посміхатися,
Страшних зрад не чекати.
З близькими не розлучатися
І не боятися літати…

Мама, стираються грані…
Щасливі тільки на вигляд…
Ми залишаємося в капкані
Складених у душу образ…

Але від образ не зігрітися.
Стало ще холодніше…
Мам, відведи мене в дитинство,
У світ добродушних людей…
Ірина Самаріна-Лабіринт

Я хочу повернутися в дитинство

Я хочу повернутися в дитинство:
На чуть-чуть, на півгодини.
У старий будинок зайти, зігрітися
І послухати голосу.

Голосу, що не звучали
В моєму житті багато років.
Голоси без нот печалі…
Де знайти такий квиток?

Де знайти квиток до дитинства,
Де купити будь-яку ціну?
Я заплачу будь-які засоби,
Я хочу туди, додому.

Я хочу, хочу повернутися,
Щоб почати спочатку шлях,
Щоб воскреснути і прокинутися…
Боже, зроби що-небудь.
Автор невідомий

Дитинство

Мені хочеться знову почути тремтіння дерев
Понюхати той запах квітів на пагорбі,
Побачити, як птахи літають в небі,
Відчути вітер у себе в голові

Але дитинство не даремно звуть штукою швидкої
Воно пролітає крізь час, роки
Але дитинство від нас не йде
Воно живе поруч завжди.
Олена

Каруселі

Згадую казки дитинства, в літньому парку — карусель…
Ах, знайти б такий засіб, щоб знову відкрилася двері!
Двері, що зачинилися, випускаючи дорослих нас…
Як легко ми розлучалися з тим, про що сумуємо зараз.

Де ти, друже мій, Буратіно? Чебурашка, як справи?
Зустріч з ними подаруй мені, казка добра моя…
Каруселі їдуть в дитинство. Дайте мені один квиток!
Контролер відповів просто: » Місць, на жаль, для дорослих, немає»…
Римма Хафизова

Коли в дитинстві мама застібала мені куртку, у мене мурашки по шкірі бігали і думки в голові «зараз обов’язково підборіддя прищемит…

Подивіться це відео, де звучить прекрасний вірш «Дитинство золоте».