Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний,
До нього не заросте народна стежка,
Вознісся вище він главою непокірної
Олександрійського стовпа.
Ні, весь я не помру — душа в заповітній лірі
Мій прах переживе і тленья втече —
І славен буду я, аж поки в підмісячному світі
Живий буде хоч один пиит.
Чутка про мене пройде по всій Русі великій,
І назве мене всяк сущий в ній мова,
І гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикої
Тунгус, і друг степів калмик.
І довго буду тим люб’язний я народу,
Що почуття добрі я лірою будив,
Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу
І милість до занепалим закликав.
Велінням божу, про муза, будь слухняна,
Образи не боячись, не вимагаючи вінця,
Хвалу і наклеп приймай байдуже
І не оспоривай дурня.
Пушкін А. С. «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний». Читає Сергій Бехтерев. Слухати вірш.
Аналіз вірша А. С. Пушкіна «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний»
А. С. Пушкін у своєму творі «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний» написав пророчі рядки. Вірш було створено за рік до смерті. І автор висловив впевненість: його лірику запам’ятають на багато століть вперед. Він виявився прав. Адже незважаючи на багаторазову зміну поколінь, трансформації та спрощення російської літературної мови, навіть у наші дні його вірші залишаються актуальними, образи зрозумілими і простими, надихнути на добрі, світлі вчинки. Лірика Пушкіна несе творчу місію. До неї, дійсно, «…не заросте народна стежка».
Теми і жанр
Про яке пам’ятнику говорив А.с Пушкін у своєму вірші? Пушкін порівнює свою славу з «нерукотворним пам’ятником», який перевищує «Олександрійський стовп» (пам’ятник Олександру I). Більше того, поет стверджує, що його душа буде існувати вічно, а творчість пошириться по всій багатонаціональній Росії.
У вірші порушені теми, пов’язані зі значенням поетичної творчості в житті суспільства. Свобода особистості виражена в рядках «..Вознісся вище він главою Олександрійського стовпа». Так образно поет висловлює свої непрості стосунки з царем, засновані на взаємній неприйняття. Відомими фактами біографії Пушкіна стали посилання за указом царя. Основна причина таких непростих відносин — зростаюча популярність і вплив поета в суспільстві, вміння своєю творчістю запалити безліч сердець і закликати до добра, гуманності, високим ідеям.
У пророчому вірші Олександр Сергійович все ж ставить значення свого таланту вище государя, натякаючи на його безсмертя у віках.
Разом з першою темою плавно переплететься друга — місія поета в суспільстві. Автор вважає головним призначенням ліриків зачіпати людські почуття, закликати до милості по відношенню до слабких. Саме в цьому, на думку Пушкіна, секрет народної любові до його творчості.
І доповнює тематику вірша — безсмертя справжньої лірики. Саме тому пам’ять про Пушкіна буде жити в серцях людей.
«…Ні, весь я не помру — душа в заповітній лірі
Мій прах переживе і тленья втече…».
У рядках поета відчувається зріла, свідома оцінка власної лірики. Вірш недарма називають «одою поезії». І за жанром вірш Пушкіна є одою. Саме їй притаманний високий стиль викладу. Особливої піднесеності надає епіграф з твору Горація «До Мельпомени».
Розмір і композиція
Як і оди наставника Пушкіна Р. Державіна вірш написано шестистопным ямбом (олександрійський вірш), що надає йому урочистого величного звучання. Ця традиція походить ще з часів оди Горація. Вірш написаний катренами, читається з розстановкою, розмірено.
Примітно будову кожної строфи. Останній рядок скорочена до чотиристопного ямба, що надає їй особливий акцент.
Твір, як і державинский «Пам’ятник», складається з п’яти строф. Починається вірш твердженням про зведення пам’ятника. У наступних строфах розвивається думка про те, як лірика Пушкіна зробить його безсмертним. І фінальна строфа звернена до музи з проханням про послух:
«…Хвалу і наклеп приймай байдуже,
І не оспоривай дурня».
Образи і художні прийоми
Вірш має стверджувальний характер. Цьому сприяє жанр і розмір. Але посилює акцент, все більше переконує читача такий художній прийом, як анафора. Кожен рядок починається зі схожих звуків: «І славен буду я…», «І назве мене…». Також поет застосовує анафору, перераховуючи народи, які будуть пам’ятати про нього.
Автор міняє місцями частини звичних синтаксичних конструкцій, застосовуючи інверсію:
«Вознісся вище він главою непокірної Олександрійського стовпа).
Яскраво представлені в оді епітети з піднесеним змістом: в підмісячному світі, глава непокірна, гордий онук слов’ян.
Високий стиль виражається в частому використанні давньослов’янських слів.
Вірш А. С. Пушкіна «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний» стало піднесеної одою поезії, поставивши високу планку для ліриків наступних епох.