Присвійні форми допомагають у випадках, коли ми хочемо сказати, що щось комусь належить. В англійській мові на відміну від російської виділяють дві форми: присвійні займенники та присвійні прикметники. Про останніх – присвійних прикметників в англійській мові й говоримо сьогодні.
Загальні відомості
Перш, ніж приступити до розгляду теорії, звернімося до практики. Про своєму будинку можна сказати наступне: «Це мій дім» або «Це мій дім». На перший погляд – ніякої різниці: від перестановки місця лексеми «мій» зміст речення не змінюється. Дане твердження частково вірно і для англійської мови. Але лише частково, оскільки в першому випадку використовується присвійний прикметник my (мій), а в другому присвійний займенник mine (мій). Різна і структура цих пропозицій:
This is my house – Це мій дім.
This house is mine – Це мій дім.
Як видно, у першому прикладі присвійний прикметник my (мій) стоїть перед іменником, описуючи його і відповідаючи на питання What?
(Який?). У другому – присвійний займенник стоїть в кінці речення, замінюючи іменник і не називаючи його. Але це практика. Тепер перейдемо до теорії.
Присвійні прикметники
В англійській мові існує 8 присвійних прикметників за кількістю особових займенників:
Особисті займенники
Присвійні прикметники
Присвійні
займенники
I (я)
My (мій)
Mine (мій)
You (ти)
Your (твій)
Yours (твій)
He (він)
His (його)
His (його)
She (вона)
Her (її)
Hers (її)
It (воно)
Its (його)
–
We (ми)
Our (наш)
Ours (наш)
You (ви)
Your (ваш)
Yours (ваш)
They (вони)
Their (їх)
Theirs (їх)
Вони відповідають на питання «Чий?» і описують предмет, вказуючи на його приналежність когось чи чогось. Як і належить прилагательному, воно вживається перед іменником, яке воно визначає, але завжди без артикля:
my children – мої діти , his son – його син, her work – її робота, our city – наше місто.
Зверніть увагу на присвійний прикметник its (його), яке позначає приналежність чого-то тварині або неживого предмету. Не можна його плутати з it’s, яке є короткою формою поєднання займенника та дієслова It is (Це є) або It has (У нього є).
Присвійні займенники
Як видно з таблиці вище в англійській мові існує 7 присвійних займенників. Вони вказують на належність предмета чи предметів одного або декільком особам. Їх функція – заміщення іменника. Тому в реченні вони, як правило, вживаються самостійно, без іменників, на початку або в кінці речення:
This city is ours – Це місто – наш.
This is red bag hers – Ця червона сумка – її.
These pens are theirs – Ці ручки – їх.
У разі, коли раніше вже йшлося про який-небудь предмет, особу або явище, вираженому іменником, і це видно з контексту, замість цього іменника вживається відповідні присвійний займенник на початку речення:
Our flat is on the third floor. Theirs (their flat) is on the fifth. – Наша квартира знаходиться на третьому поверсі. Їх – на п’ятому.
His brother works at the factory. Mine (my bother) works at the office. – Його брат працює на заводі. Мій – в офісі.
Зверніть увагу на те, що в російських підручниках з граматики англійської мови присвійні форми не поділяють на присвійні прикметники і займенники, і відносять їх тільки до присвійним займенникам. Англійські та американські автори підручників наполягають на поділі.
Що ми дізналися?
В англійській мові існують присвійні прикметники і присвійні займенники. Перші завжди вживаються без артикля перед іменником. Присвійні займенники стоять у кінці або на початку речення, і після них іменник не вживається.
Тест по темі
Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани
Сподобалася стаття? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям: