Присвійні прикметники в англійській мові – правила з прикладами

Присвійні форми допомагають у випадках, коли ми хочемо сказати, що щось комусь належить. В англійській мові на відміну від російської виділяють дві форми: присвійні займенники та присвійні прикметники. Про останніх – присвійних прикметників в англійській мові й говоримо сьогодні.

Присвійні прикметники в англійській мові – правила з прикладами

Загальні відомості

Перш, ніж приступити до розгляду теорії, звернімося до практики. Про своєму будинку можна сказати наступне: «Це мій дім» або «Це мій дім». На перший погляд – ніякої різниці: від перестановки місця лексеми «мій» зміст речення не змінюється. Дане твердження частково вірно і для англійської мови. Але лише частково, оскільки в першому випадку використовується присвійний прикметник my (мій), а в другому присвійний займенник mine (мій). Різна і структура цих пропозицій:

This is my house – Це мій дім.
This house is mine – Це мій дім.

Як видно, у першому прикладі присвійний прикметник my (мій) стоїть перед іменником, описуючи його і відповідаючи на питання What?

(Який?). У другому – присвійний займенник стоїть в кінці речення, замінюючи іменник і не називаючи його. Але це практика. Тепер перейдемо до теорії.

Присвійні прикметники

В англійській мові існує 8 присвійних прикметників за кількістю особових займенників:

Особисті займенники

Присвійні прикметники

Присвійні

займенники

I (я)

My (мій)

Mine (мій)

You (ти)

Your (твій)

Yours (твій)

He (він)

His (його)

His (його)

She (вона)

Her (її)

Hers (її)

It (воно)

Its (його)

We (ми)

Our (наш)

Ours (наш)

You (ви)

Your (ваш)

Yours (ваш)

They (вони)

Their (їх)

Theirs (їх)

Вони відповідають на питання «Чий?» і описують предмет, вказуючи на його приналежність когось чи чогось. Як і належить прилагательному, воно вживається перед іменником, яке воно визначає, але завжди без артикля:

my children – мої діти , his son – його син, her work – її робота, our city – наше місто.

Зверніть увагу на присвійний прикметник its (його), яке позначає приналежність чого-то тварині або неживого предмету. Не можна його плутати з it’s, яке є короткою формою поєднання займенника та дієслова It is (Це є) або It has (У нього є).

Присвійні займенники

Як видно з таблиці вище в англійській мові існує 7 присвійних займенників. Вони вказують на належність предмета чи предметів одного або декільком особам. Їх функція – заміщення іменника. Тому в реченні вони, як правило, вживаються самостійно, без іменників, на початку або в кінці речення:

This city is ours – Це місто – наш.
This is red bag hers – Ця червона сумка – її.
These pens are theirs – Ці ручки – їх.

У разі, коли раніше вже йшлося про який-небудь предмет, особу або явище, вираженому іменником, і це видно з контексту, замість цього іменника вживається відповідні присвійний займенник на початку речення:

Our flat is on the third floor. Theirs (their flat) is on the fifth. – Наша квартира знаходиться на третьому поверсі. Їх – на п’ятому.
His brother works at the factory. Mine (my bother) works at the office. – Його брат працює на заводі. Мій – в офісі.

Зверніть увагу на те, що в російських підручниках з граматики англійської мови присвійні форми не поділяють на присвійні прикметники і займенники, і відносять їх тільки до присвійним займенникам. Англійські та американські автори підручників наполягають на поділі.

Що ми дізналися?

В англійській мові існують присвійні прикметники і присвійні займенники. Перші завжди вживаються без артикля перед іменником. Присвійні займенники стоять у кінці або на початку речення, і після них іменник не вживається.

Тест по темі

Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани

Сподобалася стаття? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: