Уральські гори простягнулися від узбережжя Північного Льодовитого океану до казахських степів. Довжина її перевищує 2,5 тисячі кілометрів. Ширина на різних ділянках коливається від 100 до 400 км і З-за такої протяжності гірський хребет поділяють на кілька частин, кожна з яких характеризується своїми природними зонами.
Таблиця: частини Уральських гір і їх природні зони
Частина Уральських гір
Відповідні природні зони
Полярна
Тундра і лісотундра
Північна
Тайга і лісотундра
Середня
Тайга і лісостеп
Південна
Степ і лісостеп
Розглянемо докладніше кожну частину і природну зону Уралу.
Полярний Урал
Це частина гір, ближче всього знаходиться до Полярного кола. Відповідно, природними зонами тут є тундра і лісотундра. Рельєф цієї ділянки сформований за рахунок морозів і вітрів, в результаті утворилася кам’яна насип. Гірські вершини в цьому районі плоскі. Клімат Полярного Уралу вологий і холодний. Літо коротке і дощове, середня температура +14 градусів за Цельсієм. Зима довга і досить холодна, середня температура січня -20 градусів. Для полярного Уралу характерна велика кількість опадів.
Рис. 1. Полярна частина Уральських гір
Рослинність є лише біля підніжжя гір і представлена мохами, лишайниками і чагарниками. На східних схилах є карликові модрини. Тут клімат більш сприятливий, а снігу менше.
Модрини краще ростуть на вершинах хребтів, ніж у їх підніжжя – там краще водопостачання і вища температура.
Північний Урал
Ця ділянка розташовується на 59-му меридіані. Тут виділяють східний і західний хребти. Їх висота становить приблизно 700 метрів над рівнем моря. Гірські вершини мають округлу форму. Відрізняються гори великою кількістю терас. Клімат трохи тепліше, ніж на попередній ділянці. Природна зона Північного Уралу – в основному, тайга, що характеризується великою кількістю боліт.
Ліс тут практично повністю покриває гірські схили. Представлений він ялинами, зрідка трапляються ялицеві ділянки. На кам’янистих схилах росте кедр. В області боліт розташувалися чорничники. Серед тварин зустрічаються росомахи, олені, соболі, сови.
На західному схилі гір розташований найбільший в Росії заповідник – Печоро-Илычский. Тут збережено первозданний вигляд гірської тайги.
Рис. 2. Печоро-Илычский заповідник
Середній Урал
Характеризується згладженими гірськими вершинами, найбільша висота яких досягає 800 метрів. Гори досить сильно зруйновані і не виконують водораздельную функцію. На висоті 410 метрів тут проходить залізниця, що з’єднує Перм і Єкатеринбург. На Середньому Уралі багато великих річок. Природна зона тут лісостепова, клімат помірний.
Гірські вершини повністю вкриті лісами. Ближче до півночі це хвойний ліс, в південно-західній області переважає змішаний. На всій території розташовані березові ліси. Серед тварин – вовки, лисиці, борсуки, тхори.
Південний Урал
У цій області є найбільш високі вершини – до 1600 метрів. Гірські вершини плоскі, є кам’янисті тераси. Клімат помірний, з теплим літом і холодною зимою. Іноді морози досягають такої міри, що річки промерзають до дна.
Природна зона Південного Уралу – лісостеп. Місцями зустрічаються ділянки соснового бору, в основному схили і підніжжя представлені чорноземної степом. Серед тварин переважають різні гризуни.
Рис. 3. Південний Урал – лісостепова зона
Що ми дізналися?
Довгий Уральський хребет поділений на чотири частини, в кожній з яких переважає своя природна зона. Вони відрізняються різноманітністю тваринного і рослинного світу, кліматичними умовами.
Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани
Сподобалася стаття? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:
