Над сивий рівниною моря вітер хмари збирає. Між хмарами і морем гордо майорить Буревісник, чорної блискавки подібний.
Те крилом хвилі торкаючись, то стрілою злітаючи до хмари, він кричить, і хмари чують радість в сміливому крику птаха.
У цьому крику — жага бурі! Силу гніву, полум’я пристрасті і впевненість перемоги чують хмари в цьому крику.
Чайки стогнуть перед бурею, — стогнуть, метушаться над морем і на дно його готові заховати свій жах перед бурею.
І гагари теж стогнуть, — їм, гагарам, недоступно насолоду битвою життя: грім ударів їх лякає.
Дурний пінгвін боязко ховає тіло жирне в кручах… Тільки гордий Буревісник майорить сміливо і вільно над сивим від піни морем!
Все похмурішою і нижче хмари опускаються над морем, і співають, і рвуться хвилі на висоті назустріч грому.
Грім гуркоче. В піні гніву стогнуть хвилі, з вітром сперечаючись. Ось охоплює вітер зграї хвиль объятьем міцним і кидає їх з розмаху в дикій злобі на кручі, розбиваючи в пил і бризки смарагдові громади.
Буревісник з криком майорить, чорної блискавки подібний, як стріла пронизує хмари, піну хвиль крилом зриває.
Ось він носиться, як демон, — гордий, чорний демон бурі, — і сміється, і ридає… Він над хмарами сміється, він від радості ридає!
У гніві грому, — чуйний демон, — він давно втому чує, він упевнений, що не сховають хмари сонця, — ні, не сховають!
Вітер виє… Грім гуркоче…
Синім полум’ям палають зграї хмар над безоднею моря. Море ловить стріли блискавок і в своїй безодні гасить. Точно вогненні змії, в’ються в морі, зникаючи, отраженья цих блискавок.
— Буря! Скоро гряне буря!
Це сміливий Буревісник гордо майорить між блискавок над ревучим гнівно морем, то кричить пророк перемоги:
— Хай сильніше гряне буря!..
Давайте послухаємо вірш М. Горького «Пісня про буревісника». Читає Аркадій Бухмин.
Аналіз вірша М. Горького «Пісня про буревісника»
Твір М. Горького «Пісня про буревісника» необхідно розглядати невіддільна від історичного тла часу його появи. «Пісня про Буревісника» написана у відповідь на кривавий розгін студентської демонстрації біля Казанського собору в Санкт-Петербурзі 4 березня 1901 року.
Вірш дуже символічний, і приводом для його написання стала відома революція на тлі кризи царської імперії у Росії. По суті вірш є уособленням передреволюційної ситуації в Росії і реакції на майбутні події різних верств суспільства.
Вірш є фінальною частиною революційного твори «Весняні мелодії», після перевірки цензурою був опублікований лише він і згодом став агітаційним твором напередодні організації революцій 1905 і 1917 років. «Пісня про буревісника» — талановите вірш, в якому майстерно, яскраво і потужно зображена картина напередодні морського шторму.
Композиція, розмір і жанр
«Пісня про буревісника» написана традиційним четырехстопным хореем, але побудова вірша незвичайне, близьке до прози. Характерно відсутність строф.
Композиція чітко не виражена, але тематично ділиться на чотири частини. У першій описана картина природи — наближення бурі на море, друга присвячена характеристиці поведінки різних птахів напередодні стихії, третя описує морську стихію і Буревісника, у четвертій автор доводить картину до кульмінації – буйства стихії і пророцтва про Буревісника швидкої бурі.
Опис починається бурі на морі поступово переходить у виділення на її тлі головного образу вірша – безстрашного буревісника, намагається вибитися з темної безодні і не боїться діяти проти усталених традицій і звичаїв. Яскраві картини морської стихії змінюються описом характерів людей, символічно представлених у вигляді птахів.
З незвичайним розміром написання пов’язаний і жанр твору. «Пісня про буревісника» вважається поемою в прозі.
Образи і стежки
Одним з найяскравіших образів, описаних у вірші, є море. Яскрава образність фраз автора схожа з талановитими роботами Айвазовського, який присвятив свою творчість морській тематиці. Через буйство вітру, рвуться хвилі і гуркіт грому автор передає картину бурхливого моря. Причому, майже без застосування засобів художньої виразності, за винятком уособлення у фіналі: «ревущее гнівно море».
Буревісник вважається центральним образом поеми у віршах і ідеалом характеру для автора. Саме в його хвилюванні читач бачить радісне передчуття стихії, яка змете все на своєму шляху. Саме йому притаманна «насолода битвою життя», саме безстрашний буревісник прагне кардинальних змін і сповіщає про це криком.
Цей образ автор характеризує за допомогою потужних порівнянь: «як чорний демон бурі», «чорної блискавки подібний». У ньому полягає головна рушійна сила стихії. Але за цим вождем ще стоять гряди хвиль, які вітер обрушує з розмаху на кручі.
У пташиних образах пінгвіна, гагар і чайок М. Гіркий зобразив різні верстви товариств і людей, не готових до змін, яких найменші потрясіння страшать і вибивають з колії. Чайки і гагари «стогнуть» від жаху і страху, ці образи уособлюють міщан і купців, які боялися революції.
В образі пінгвіна – люди, зачаївшися в страху перед заворушеннями в суспільстві.
Для виразності пейзажу автор застосовує метафори: «над сивий рівниною моря», «піна гніву», «стогнуть хвилі». Яскраві епітети також наповнюють новим змістом рядки: «дурний пінгвін», «дика злість», «гордий буревісник», «чуйний демон».
Цікаві факти
«Пісня про Буревісника» була покладена на музику П. Н. Ренчицким.
З твором Горького буквально і візуально перегукується пісня з мультфільму «У синьому морі, у білій піні…».
За сюжетом мультфільму «Буревісник» учениця читає вірш Горького, слова якого стають реальністю. Подивимося цей російський мультфільм.