Коли Гоголь писав комедію «Ревізор», ніхто не думав, що вона стане настільки популярною. Проте, розповідь про невдалих жителів, які намагаються всіма способами підкупити «неприступного» ревізора, надав неабиякий вплив на глядачів, і вирази з комедії бродять по світу до сих пір. У даній збірці зібрані крилаті вирази з комедії «Ревізор».
Я наче передчував: сьогодні мені всю ніч снилися якісь дві незвичайні щури. Право, отаких я ніколи не бачив: чорні, неприродною величини! Прийшли, понюхали – і пішли геть.
Так якщо запитають, чому не вибудувана церква при богоугодному закладі, на яку рік тому була асигновано сума, то не забути сказати, що почала будуватися, але згоріла. Я про це і рапорт представляв. А то, мабуть, хтось, забувшись, здуру скаже, що вона і не починалася.
Молодого швидше пронюхаєш. Біда, якщо старий чорт, а молодий весь нагорі.
Великому кораблю – велике плавання.
Воно звичайно, Олександр Македонський – герой, але навіщо ж стільці ламати?
Так якщо проїжджаючий чиновник буде питати службу, чи задоволені, щоб відповідали «Всім задоволені, Ваше Благородіє!»А який буде незадоволений, то йому після дам такого незадоволення!
Також засідатель ваш … він, звичайно, людина досвідчений, але від нього такий запах, як ніби-то він зараз вийшов з винокуреного заводу – це теж недобре.
У дитинстві мамка забила.
Ось, справді, якщо бог хоче покарати, так відніме перш розум.
Так би мовити Держиморде, щоб не дуже давав волі куркулів своїм; він, для порядку, всім ставить ліхтарі під очима – і правому і винуватому.
А подати сюди Ляпкина-Тяпкина!
Кажуть про людину намагаючись виправдати його нерозумні вчинки. Мовляв, таким народився, нічого змінити не можна.
На дзеркало неча нарікати, коли рожа крива.
Та не випускати солдатів на вулицю без усього: ця паскудне гарнізу одягне тільки понад сорочки мундир, а внизу нічого немає.
Розумна людина – або п’яниця, або пику таку збудує, що хоч святих винось.
Людина проста: якщо помре, так і помре, якщо одужає, то і так одужає.
Чому смієтеся? – Над собою смієтеся!
У Саратовську губернію! А? і не почервоніє! О, та з ним потрібно вухо гостро.
Дай тільки, Боже, щоб зійшло з рук скоріше, а там-то я поставлю вже таку свічку, який ще ніхто не ставив: на кожну бестію купця накладу доставити по три пуди воску.
О, тонка штука! Ек куди метнув! якого туману напустив! розбери хто хоче! Не знаєш, з якої сторони і взятися. Ну, да уж спробувати не куди пішло! Що буде, то буде, спробувати на авось.
Від людини неможливо, а від бога все можливо
Зривати квіти задоволення.
Нехай кожен візьме в руки по вулиці … чорт візьми, по вулиці – по мітлі! І вимели б всю вулицю, що йде до трактиру, і вимели б чисто!
Потрібно бути сміливіше. Він хоче, щоб вважали його інкогнітом. Добре, підпустимо і ми туруси: прикинемося, як ніби зовсім і не знаємо, що він за людина.
На порожнє черево всяка ноша здається важка.
Славно зав’язав вузлик! Бреше, бреше – і ніде не обірветься! Але ж який непоказний, низенький, здається нігтем б придавив його. Ну, да постій, ти у мене проговоришся. Я тебе вже змушу побільше розповісти!
Воно чим більше ломки, тим більше означає діяльність градоправителя.
Не по чину береш!
А ось подивимося, як піде справа після фріштіка та пляшки толстобрюшки! Так є у нас губернська мадера: неказиста на вигляд, а слона повалить з ніг. Тільки б мені дізнатися, що він таке і в якій мірі потрібно його побоюватися.
Я люблю поїсти. Адже на те живеш, щоб зривати квіти задоволення. Я – зізнаюся, це моя слабкість, – люблю хорошу кухню.
