Красиві, цікаві вірші про осінь на конкурс читців для дітей

З настанням осені, а потім зими, весни і літа в школах проходять конкурси читців. Хлопці вибирають самі красиві, душевні та чарівні вірші сучасних або російських поетів. Ми теж пропонуємо вам вибрати з нашої збірки вірші для осіннього конкурсу: про сумний дощик і яскраві кетяги горобини, про різнобарвний килим з листя і хмари, що несуть дощові краплинки. Вірші ми розбили за віком з 1 по 5 клас.

Твори легкі для заучування, короткі і довгі, але всі красиві, цікаві і добрі.

Осінь заспівала і в танці кружляє

Вірші про осінь на конкурс читців сучасних поетів

Золота осінь дивовижної краси

Блакитне небо, яскраві квіти,
Золота осінь дивовижної краси.
Скільки сонця, світла, ніжного тепла,
Це бабине літо осінь нам дала.
Ради ми останнім теплим, ясним днях,
На пеньках опенькам, в небі журавлів.

Ніби художник смелою рукою
Розписав берези фарбою золотий,
А, додавши червоної, розписав кущі
Клени і осики чудової краси.
Вийшла осінь – очей не відірвати!
Хто ще зможе так намалювати?
В. Бутримова

Золота пора

Осінь заспівала і в танці кружляє,
Лист, гнаний вітром, лягає,
Поле, яри і ліс вкриваючи.
Ось і настала пора золота,
Немов цариця в пурпуровому вбранні.
Вітер цілує мідні пасма,
Щоки омили холодні роси,
Грона горобини прикрасили коси.
Вся у різнобарв’я листя потопаючи,
Щедрою рукою дари розсипаючи,
Кружляє бадьора і прекрасна, але все ж
Осінь на сумну казку схожа.
Серці від пісні стиснеться в тривозі:
Ось і суперниця чекає на порозі.
Холодом дихає й дивиться невесело,
Намисто-льодинки на шию повісила.
Вся в сріблі білосніжна шубка,
Але не журися, рідна голубка.
Знову навесні небо голубіє,
Світ усміхнеться, а літо зігріє.
Знову буде протяжна пісня литися,
Осінь в багряном вбранні кружляти.
Китушина Надія

Пізня осінь

Інеєм покрилася і пожухла травичка,
І з прощальним криком відлетить журавушка.
І шумить, свистить і радіє вітер,
Ніби він господар лише один на світі.

Він листя взъерошит, високо підніме,
А потім опустить і килимом розкине.
В очікуванні зими природа завмерла.
Холоду осінні, сльота, негода.
Любов Старикова

Різні дощі

Синій дощ по калюжах стрибав,
Веселився і грав.
Видно, він був зовсім юним,
Як дитина, він скакав!

Сильний дощ пролився зливою
З ураганом і грозою.
Він стукав по дахах, у вікна,
Наче злився водяний.

Сонце в небі яскраво світить,
Дрібний дощик наді мною.
Цей дощик чомусь
Називається – «сліпий».
Любов Чернова

Свято урожаю

Осінь прикрашає сквери
Разноцветною листям.
Осінь годує урожаєм
Птахів, звірів і нас з тобою.
І в садах, і в городі,
І в лісі, і біля води.
Приготувала природа
Всілякі плоди.
На полях йде прибирання —
Збирають люди хліб.
Тягне мишка зерна в нірку,
Щоб був взимку обід.
Сушать білочки коріння,
Запасають бджоли мед.
Бабуся варить варення,
В льох яблука кладе.
Вродив урожай —
Збирай дари природи!
В холод, в холоднечу, в негоду
Стане в нагоді урожай!
Т. Бокова

Вірна прикмета

Вітер хмари гонить,
Вітер в трубах стогне,
Дощ косою, холодний
По склу стукає.
На дорогах калюжі
Морщаться від холоднечі,
Під навісом ховаються
Сумні граки.
Вірна прикмета,
Що минає літо,
Що опеньки просяться
Самі в кузовок,
Що поспішає з подарунками
Знову осінь яскрава,
Що нудьгує в школі
Говорун-дзвінок.
Р. Ладонщиков

Осінь — це музика. Жовті дерева — звук скрипки. А падаючі листя — це фортепіано…

Є в осені первісної…

Вірші про осінь на конкурс читців російських класиків

Осінь

Поспіває брусниця,
Стали дні холодніше,
І від пташиного крику
У серце стало сумніше.

Зграї птахів відлітають
Геть, за синє море.
Всі дерева блищать
У різнобарвному вбранні.

Сонце рідше сміється,
Немає в кольорах пахощі.
Скоро Осінь прокинеться
І заплаче спросоння.
Костянтин Бальмонт

***

Є в осені первісної
Коротка, але чудова пора —
Весь день коштує як би кришталевий,
І променисті вечора…
Порожніє повітря, птахів не чутно більш,
Але далеко ще до перших зимових бур
І ллється чиста і тепла блакить
На відпочивальники полі…
Афанасій Фет

***

Жовтень вже настав —
Вже гай отряхает
Останні листи
З голих своїх гілок;
Дихнув осінній хлад —
Дорога промерзає.

Дзюркочучи ще біжить
За млин струмок,
Але ставок вже застиг;
Сусід мій спішить
У отъезжие поля з охотою своєї,
І страждають озимини
Від скаженої забави,
І будить гавкіт собак
Сплячі діброви.
А. С. Пушкін

Листопад

Ліс, точно терем розписної,
Ліловий, золотий, багряний,
Веселій, строкатою стіною
Варто над світлою галявиною.

Берези желтою різьбою
Блищать в блакиті блакитний,
Як вишки, ялинки темніють,
А між кленами синіють
То там, то тут
У листі наскрізною
Просвіти в небо, що віконця.

Ліс пахне дубом і сосною,
За літо висох він від сонця,
І Осінь тихою вдовою
Вступає в строкатий терем свій…
Іван Бунін

Ластівки пропали

Ластівки пропали,
А вчора зорею
Всі граки літали
Так, як мережа, миготіли
Он над тією горою.

З вечора все спиться,
На дворі темно.
Аркуш сухий валиться,
Вночі вітер злиться
Так стукає у вікно.

Краще б сніг та хуртовину
Зустріти грудьми радий!
Ніби як з переляку
Раскричавшись, на південь
Журавлі летять.

Вийдеш – мимоволі
Важко – хоч плач!
Дивишся – через поле
Перекоти-поле
Стрибає, як м’яч.
А. Фет

Осінь

Як сумний погляд, люблю я осінь.
В туманний, тихий день ходжу
Я часто в ліс і там сиджу —
На небо біле дивлюсь
Так на верхівки темних сосен.
Люблю, кусаючи кислий лист,
З посмішкою розвалившись ледачою,
Мрією зайнятися примхливою
Так слухати дятлов тонкий свист.
Трава зів’яла вся… холодний,
Спокійний блиск розлитий по ній…
І смутку тихою і вільної
Я вдаюся всією душею…
Чого не згадаю я? Які
Мене мрії не відвідають?
А сосни гнуться, як живі,
І так задумливо шумить…
І, немов стадо птахів величезних,
Раптово вітер налетить
І в сучках сплутаних і темних
Нетерпляче прошумить.
Іван Тургенєв

В жовтні, коли листя вже пожелкли, пожухла, знітилися, — бувають синьоокі дні; закинути голову в такий день, щоб не бачити землі — і можна повірити: ще радість, ще літо…
Євген Замятін

Дарує осінь всім подарунки

Вірші про осінь на конкурс читців для 1 класу

Осінь

Ходить осінь
У нашому парку,
Дарує осінь
Всім подарунки:
Намисто червоні –
Горобині,
Фартух рожевий –
Осики,
Парасолька жовтий –
Тополям,
Фрукти осінь
Дарує нам.
Р. М. Новицька

***

Свято осені в лісі –
І світло, і весело.
Ось які украшенья
Осінь тут розвісила.
Кожен листочок золотий –
Маленьке сонечко.
Зберу в кошик я,
Покладу на денце.
Березі я листочки…
Осінь триває.
Довго вдома у мене
Свято не закінчується.
А. Шибицкая

***

«Золото» долонями беру,
Але без смутку прощаючись з осінню.
Різнокольорових листя назбираю,
Красою безмовною захоплюючись.

В жовто-червоно-золотий вінець
Заплету горобинові кисті.
Настає кінець осені:
Всі летять журавликами листя.
Любов Чернова

***

Вранці ми у двір йдемо —
Листя сиплються дощем,
Під ногами шелестить
І летять, летять…… летять…
Пролітають павутинки
З павучками в серединці,
І високо від землі
Пролетіли журавлі.
Все летить! Повинно бути, це
Відлітає наше літо.
Е. Трутнева

Осінній скарб

Падають з гілки жовті монетки…
Під ногами цілий скарб!
Це осінь золота
Дарує листя не рахуючи,
Золоті дарує листя
Вам, і нам,
І всім підряд.
В. Пивоварова

Бешкетники

Закружляв наді мною
Дощ з листя пустотливий.
До чого ж він гарний!
Де знайдеш такий ще –
Без кінця і без початку?
Танцювати під ним я стала,
Ми танцювали, як друзі,
Дощ з листочків і я.
Л. Разводова

Летять сухозлітки

Летять, летять сухозлітки,
Не вийдеш з воріт.
По стежці вымокшей
Сирий туман повзе.

У погрустневших сосен
І вогняних рябін
Йде і сіє осінь
Запашні гриби!
Іван Дем’янів

Осінь

На кущі-кусточке –
Жовті листочки,
Висне хмаринка в просини,
Значить, справа до осені!
У червоних листках бережок.
Кожен листочок – як прапорець.
Став наш парк осінній суворіше.
Бронзою весь покриється!
Осінь, здається мені, теж
До жовтня готується…
У червоних листках бережок.
Кожен листочок – як прапорець!
Іван Дем’янів

Осінь

Дарує осінь дива,
Та ще які!
Разнаряжены лісу
В золоті шапки.
На пеньку сидять юрбою
Руді опеньки,
І павук – який спритник! –
Тягне мережа кудись.
Дощ і тьмяна трава
В сонній частіше вночі
Незрозумілі слова
До ранку бурмочуть.
М. Геллер

Парасолька

Якщо дощик проливний,
Парасолька я беру з собою,
Дуже яскравий і великий,
Жовто-червоно-блакитний.
Хто не зустрінеться,
Дуже дивується.
Каже кругом народ:
«Оце так диво! Парасолька йде!»
Навіть трішки прикро,
Що мене зовсім не видно…
М. Сидорова

Добра чарівниця

В золотій кареті,
Що з конем грайливим,
Проскакала Осінь
По лісах і нивам.
Добра чарівниця
Всі переінакшивши:
Яскраво – жовтим кольором
Землю прикрасила.
З неба сонний місяць
Диву дивується.
Все кругом іскриться,
Все переливається.
Ю. Капустіна

Добре, є осінь, вона ніжно і акуратно готує нас до холодів.
Ельчін Сафарі

Знову осінь, знову листки без початку, без кінця

Вірші про осінь на конкурс читців для 2-3 класу

Синички

Знову з ранку у вікно стукають синички,
І просять дати їм скоринки шматок.
Я рада знову побачити невеличек,
Почути їх веселий голосок.

Надівши пальто, схопивши в оберемок шапку,
Поспішаю: зараз пичугам допоможу,
Смішно переставляючи свої лапки,
Клюють крихітки хлібець на бігу.

В саду туманно, холодно і сиро.
Я кутаюсь в пухнасте пальто,
Але радісно в душі заспівала ліра:
І натхнення рядками лягло.
Любов Чернова

Зібралися і полетіли

Зібралися і полетіли
Качки в далеку дорогу.
Під корінням старої ялини
Майструє барліг ведмідь.
Заєць в хутро одягнувся білий,
Зайчику Стало тепло.
Носить білка цілий місяць
Про запас гриби в дупло.
Вовки нишпорять вночі темною
За здобиччю по лісах.
Поміж кущів до тетерке сонної
Пробирається лисиця.
Ховає на зиму кедрівка
У старий мох горіхи спритно.
Хвою щипають глухарі.
До нас прилетіли зимувати
Сіверяни-снігурі.
Е. Головін

Лист

Тиха, тепла, ніжна осінь
листя зів’яле скрізь розносить,
фарбує в лимонний, апельсиновий колір
світло.
На тротуари, газони, алеї
їх вона сипле, нітрохи не шкодуючи, –
ось над вікном в павутині повис
аркуш.
Навстіж вікно. І довірливою птахом
мені на долоню, покружлявшись, сідає,
легкий і холодний, ніжний і чистий
аркуш.
Вітру порив. Лист злітає з долоні,
ось він вже на сусідньому балконі,
мить – і, минаючи широкий карниз,
вниз!
А. Людей Похилого Віку

Від світанку до заходу

Перетворюються лісу
В розписні вітрила.
Знову осінь,
Знову листя
Без початку, без кінця
За річкою
І біля ганку.

Ось вони пливуть кудись-
То назад,
А то вперед.
Від світанку до заходу
Вітер їх на частини рве.

Цілі день
Косі дощі
Тягнуть нитки крізь ліси,
Немов лагодять розписні
Золоті вітрила…
Ст. Степанов

На дорозі, на стежці

На дорозі, на стежці
Розгубив листочки ліс.
Павучок на павутинці
Мені за комір заліз.

Вже стали темніше ночі
І не чути стукіт дятла.
Частіше дощик гілки мочить,
Не пролунає звук грому.

З ранку вже на калюжі
З’явився перший лід.
І сніжок легенький кружляє,
Знати мороз в дорозі, йде.
Л. Нелюбов

Зима – це гравюра, весна – акварель, літо – олійний живопис, а осінь – мозаїка всіх трьох.
Стенлі Хоровіц

Подивися, як прекрасний день

Вірші про осінь на конкурс читців для 4-5 класів

***

Осипаються сливи в саду,
Частування знатне осам…
Жовтий лист купався у ставку
І вітає ранню осінь.
Він представив себе кораблем,
Вітром мандрів його розгойдало.
Ось і ми слідом за ним попливемо
До незвіданих в житті причалів.

І адже вже знаємо напам’ять:
Через рік буде нове літо.
Чому ж вселенський смуток
У кожній сходинці у віршах поетів?
Тому ль що сліди на росі
Змиють зливи і выстудят зими?
Тому ль що миті всі
Скороминущі і неповторні?
Людмила Кузнєцова

Вересень ошатний…

У червоних чобітках, у жовтому костюмі,
Вересень вийшов у модному вбранні.
У пшеничний локон, на заздрість дівам,
Рубін калини вплетений вміло.

Крокує франтом по травах луки,
Несе подарунки своїм подругам.
Осинки в гаю, в лісі берези
Чекають медовий колір і злато в коси.

Роздав усі фарби Вересень щедрий,
Але не вистачило сосні і кедрини,
І липі з дубом їх замало…
Кличе Вересень на допомогу брата.

В бурштиновому фраку, під дзвони цівок,
У садах і парках Жовтень бенкетує,
І золото сипле різної проби.
Листопад, весь у білому, вже в дорозі.
В. Расулова

Подивися, як прекрасний день

Подивися, як день прекрасний,
І як ясний небосхил,
Як горить під сонцем ясен,
Без вогню палає клен.
І кружляє над галявиною,
Як жар-птиця, лист багряний.

І багряны, як рубіни,
Живуть ягоди горобини
В очікуванні гостей
Красногрудых снігурів…

А на горбочку, в рудому листі,
Немов у пишних шубах лисячих,
Величні дуби
З сумом дивляться на гриби –

Старі і малі
Сироїжки червоні
І пурпурний мухомор
Посеред кротячих нір…

День між тим до кінця підходить,
У червоний терем спати йде
Сонце червоне з небес…
Гаснуть листя.
Темніє ліс.
В. Мазнин

Осінь у лісі

Осінь лісі щороку
Платить золотом за вхід.
Подивіться на осику –
Вся одягнена в золото,
А сама лепече:
«Стыну…» –
І тремтить від холоду.

А береза рада
Жовтого поряд:
«Ну і сукні!
Що за краса!»
Швидко листя розлетілися,
Настав мороз раптово.
І берізка шепоче:
«Зябну!»

Продірявилася і у дуба
Позолочена шуба.
Схаменувся дуб, та пізно
І шумить він:
«Мерзну! Мерзну!»
Обдурило золото –
Не врятувало від холоду.
З А. Гонтаря в перекладі Ст. Берестова

Наближення осені

Поступово холоднішає
І коротшими стали дні.
Літо швидко тікає,
Зграєю птахів, мелькнув далеко.

Вже горобини почервоніли,
Стала жухлою трава,
На деревах з’явилася
Яскраво-жовте листя.

Зранку туман клубочиться,
Нерухомий і сивий,
А до полудня сонце гріє
Ніби влітку в жаркий спеку.

Але ледь повіє вітер
І осіннє листя
Замигтить в яскравому танці
Ніби іскри від багаття.
В. Бутримова

***

Осінній пес породи чау-чау
Лежить під кленом нашого двору.
В його кошлатою вовни кольору чаю
Кленова застрягла дітвора.

Але пес зовсім не сердиться на листя,
На рудих невихованих цуценят.
Їм скоро вітер, як господар, свисне,
І пустуни підстрибнуть, полетять.

Він їх проводить добродушним поглядом.
Пухнаста і добра, як пес,
Обсипле осінь новим листопадом
І вітром поцілує прямо в ніс!
Наталія Никанорова

Зонт

Встряхнувшись, як задоволений кіт,
Пазуристі розправивши лапи,
Пішов гуляти плямистий парасольку,
Покинувши вішалку для капелюхи.
Дощу він ввічливо сказав:
«Адже ви надовго до нас, чи не так?»
І важливо вигинав спину,
Недбало струшуючи краплі.
Вітав знайомих він —
Квітчастих, чорно-білих, рудих.
Кому — здалеку уклін,
Ким перефыркнулся ближче
Про те, що рідкісні так дощі,
Про поведінці господарів,
Які, того й жди,
Забудуть парасольку! Пардон — раззявы!
А ти один весь день висі,
Вболіваючи сухістю і нудьгою.
«Побільше гроз!» — «І вам!» — «Мерсі!»
«Оревуар!» — «До зустрічі, мій друже!» –
«Так-так! Світлішає горизонт –
Погода псується, схоже…»
Засне, згорнувшись, мокрий парасольку
На капелюшної вішалці в коридорі.
Марія Гаврилова

Почитайте з дітьми інші статті про осінь:
Гарні вірші про осінь
Загадки про осінь
Загадки про вересень для дітей
Вірші про осінь для дітей
Вірші про осінь російських поетів

Послухайте красиве прочитання вірша А.с. Пушкіна «Осінь».