Короткі, гарні вірші про літо російських поетів-класиків для дітей

Короткі, гарні вірші про літо російських поетів класиків для дітей

«Пекучий полудень», «і говір вод, і тінь дубров», «облиті золотом темні аркуші» і «сонця розпечений куля» – всі ці слова про російське літо відомих поетів-класиків. У своїй творчості вони передають всю красу і любов до рідної природи: шум лісів і дзюрчання вод, красу літніх днів і вечорів, спів птахів і красу безкрайніх лугів і полів. Перед вами добірка віршів про літо російських поетів 19 століття для наших дітей.

Яскраво світить сонце, у повітрі тепло

Короткі і гарні вірші про літо російських поетів-класиків

Схиляє до ліні опівдні

Схиляє до ліні опівдні пекучий,
Завмер у листі кожен звук,
В троянді пишною і пахучої,
Ніжачись, спить блискучий жук;
А з каменів витікаючи,
Однозвучен і гремуч,
Каже, не вщухаючи,
І співає нагорний ключ.
Толстой А.

Люблю село я і літо…

Люблю село я й літо:
І говір вод, і тінь дубров,
І пахощі квітів;
Якої душі не мило це?
Бути так, прощаю комарів!
Але зізнаюся — житель пустелі,
Спокій пустельний в ній люблячи,
Комар двоногий, гість-мучитель,
Ні, не прощаю я тебе!
Е. Баратинський

Короткі, гарні вірші про літо російських поетів класиків для дітей

Тихої ночі, пізнім літом…

Тихої ночі, пізнім літом,
Як на небі зірки живуть,
Як під похмурим їх світлом
Ниви дрімаючі зріють…
Усыпительно-безмовні,
Як блищать в тиші нічній
Золотисті їх хвилі,
Побілені місяцем…
Тютчев Ф.

Як річної іноді часом…

Як річної іноді часом
Раптом пташка в кімнату влетить,
І життя і світло внесе з собою,
Все оголосить і осяє;

Весь світ квітучий світ природи,
В наш кут вносить за собою —
Зелений ліс, живі води
І відблиск неба блакитний…
Тютчев Ф.

Яскраво сонце світить…

Яскраво сонце світить,
У повітрі тепло,
І куди не глянеш —
Все навкруги світло.
По лузі рясніють
Яскраві квіти,
Золотом облиті
Темні аркуші.
Суриков Іван

Літній дощ

«Золото, золото падає з неба!» —
Діти кричать і біжать за дощем…
— Схаменіться, діти, ми сберем,
Тільки сберем золотистим зерном
У повних коморах запашного хліба!
А. Майков

Після дощу

Бузку бліді дощем до землі прибиті…
Замовкла пісня солов’я;
Немолчно говірку чути сердитий
Розлитого струмка.
Природа чекає променів обітованих:
Квіти піднімуть вологий лик,
І знову в моїх садах запашних
Пролунає пташиний крик.
Блок А.

«Кожен рік літо буває різне, зі своїм настроєм. Воно то спекотне і спекотне, то вітряне і грозове, приємне і спокійне».

Короткі, гарні вірші про літо російських поетів класиків для дітей

Явилося сонце, радіє земля…

Вірші А. З Пушкіна про літо

Хмара

Остання хмара розсіяною бурі!
Одна ти мчиш по ясній блакиті,
Одна ти наводиш понуру тінь,
Одна ти печалишь радісний день.

Ти небо нещодавно колом облягала,
І блискавка грізно тебе обвивала;
І ти видавала таємничий грім
І жадібний напувала землю дощем.

Досить, сокройся! Пора миновалась,
Земля освежилась, і буря промчала,
І вітер, пестячи листочки древес,
Тебе з приборканих жене небес.

Рум’яної зорею…

Рум’яної зорею
Покрився схід.
В селі, за рікою,
Погас вогник.
Росою окропились
Квіти на полях.
Стада пробудилися
На м’яких луках.
Сиві тумани
Пливуть до хмар,
Гусей каравани
Мчать до лугах.
Проснулися люди,
Поспішають на поля,
Явилося сонце,
Радіє земля.

Ох, літо червоне…

Ох, літо червоне! любив би я тебе,
Коли б не спека, та пил, та комарі, та мухи.
Ти, всі душевні здібності гублячи,
Нас мучишь; як поля, ми страждем від посухи;
Лише як би напоїти, та освіжити себе —
Іншої в нас думки немає, і шкода зими баби,
І, провівши її млинцями і вином,
Поминки їй творимо морозивом і льодом.

В’яне, в’яне літо червоно…

В’яне, в’яне літо червоно;
Відлітають ясні дні;
Стелиться туман непогожий
Ночі в дрімає тіні;
Спорожніли злачны ниви,
Хладен струмочок грайливий;
Ліс кучерявий посивів;
Звід небесний зблід.

Посміхнулася сонцю сонна земля

Вірші Сергія Єсеніна про літо

Ось вже вечір…

Ось вже вечір. Роса
Блищить на кропиві.
Я стою біля дороги,
Притулившись до верби.

Від місяця світ великий
Прямо на нашу дах.
Десь пісня солов’я
Вдалині я чую.

Добре і тепло,
Як взимку біля печі.
І берези стоять,
Як великі свічки.

І вдалині за річкою,
Видно, за узліссям,
Сонний сторож стукає
Мертвої калаталом.

З добрим ранком!

Задрімали зірки золоті,
Затремтіло дзеркало затону,
Вабить світло на річкові заплави
І рум’янить сітку небосхилу.

Посміхнулися сонні берізки,
Розтріпали шовкові коси.
Шелестять зелені сережки,
І горять срібні роси.

Біля тину заросла кропива
Обрядилася яскравим перламутром
І, хитаючись, шепоче пустотливо:
«З добрим ранком!»

***

Дзвін дрімав
Розбудив поля,
Посміхнулася сонцю
Сонна земля.
Посипалися удари
До синіх небес,
Дзвінко лунає
Голос по лісах.
Зникла за рікою
Біла луна,
Дзвінко побігла
Жвава хвиля.
Тиха долина
Відганяє сон,
Десь за дорогою
Завмирає дзвін.

Збирай враження літа в серці — нехай з них складеться симфонія щастя!
Марія Берестова

Короткі, гарні вірші про літо російських поетів класиків для дітей

Літо лагідним кошеням на селі збіг…

Вірші російських класиків про літо для школярів 1-2 класу

Влітку

За селом на повній волі
Віє вітер-літак.
Там картопляне поле
Всі лиловеньким цвіте.
А за полем, де горобинка
Вічно з вітром не в ладу,
Крізь дубняк біжить стежина
Вниз, до студеному ставку.
Крізь кущі майнула човен,
Брижі і сонця гострий блиск.
На плоту гуркоче чітко
Дріб вальков під лункий сплеск.
Ставок синіє круглої чашкою.
Верби хиляться до води…
На плоту лежать сорочки,
А хлопці всі в ставку.
Сонце бризнуло смужкою.
Тіні в’ється наче дим,
Ех, роздягнуся за берізкою,
Руки витягну — і до них!
С. Чорний

Літня гроза

Сині, чисті дали
Між зелених гілок
Біло-молочними стали…
Вітер грає сміливіше.

Говір неголосного грому
Глухо рокоч далеко…
Все ще віє знемога
Від незахололій землі.

Птахи кричали і замовкли;
З кожною миттю темніша,
В небо не виходить полк чи
Похмурих, страшних тіней.

Знову громові погрози,
Блискавки різкий зигзаг.
Неба важкі сльози
Хилять переляканий мак.

Злива, і буря, і десь
Сонця промайнуло промінь…
Руська, буйне літо,
Місяці спеки і хмар!
Брюсов Ст.

Весна і літо

Бузок, співуча новела,
Сиреневела.
І дзвіночки белолилий
Світло дзвонили.
Не забували ніжно-чуйні
Вод незабудки.
І освітлювали, точно грози,
Все в росах троянди.
Несло полуницею з долини:
Цвіли жасмин.
Кружляли при вітрах і громах
Снігу черемхи.
Як золота під метеликами,
Жита з волошками!
І метеликів летючий ярус —
Як перлопарус.
Раззвездился так шустро-прыток
Рой маргариток.
Зелено-бронзные комашки
Вповзли в ромашки.
Малиловел смішний витівник,
Колюн-реп’ях,
Що носить прізвисько так непогано
Чортополоху.
Зеленець лісу. Синь озерець.
Орел-надгорец.
Гриміли з полів зеленця
Литаври сонця.
Алокорончато рясніли
В струмках форелі.
Гуділи, як струна віоли,
Мохнатки-бджоли.
І метелики-бирюзобрюшки
Вилися, де стружки.
Дзвеніли, як оркестри струньи,
У лісах певуньи.
Кидали солов’ї-солісти
Призывосвисты.
Жаби кумкали, расхорясь,
Рефрэн: «Amores».
Все це жило, розквітало
І раптом не стало.
Усе разом називалося це —
Весна і літо!
В. Северянин

Все коротше…

Літо лагідним кошеням
По селі пробігло,
В кожному дні летючого, тонкому
На ганочку полежало…

І з кониками досхочу
Наскакалось, наигралось…
І по синьому раздолью
З стрижами налеталось…

Дні не так вже прогріті,
Все темніша, прохолодніше ночі.
Я ловлю за хвостик літо,
Тільки хвостик все коротше…
С. Смольянінов

Давайте послухаємо вірш Федора Тютчева «Полудень»

Ось і літо. Жарко, сухо; від спеки немає сечі!

Вірші про літо для школярів 3-4 класу російських поетів 19 століття

Літній вечір

Останні промені заходу
Лежать на полі стислій жита.
Дрімотою рожевої обійнята
Трава некошеною межи.

Ні вітерця, ні крику птаха,
Над гаєм — червоний диск місяця,
І завмирає пісня жниці
Серед вечірньої тиші.

Забудь турботи і печалі,
Умчись без мети на коні
В туман і в лугові дали,
Назустріч ночі і місяцю!
Блок А.

Короткі, гарні вірші про літо російських поетів класиків для дітей

Влітку

Ось і літо. Жарко, сухо;
Від спеки немає сечі.
Зорька сходиться із зорею,
Немає зовсім і ночі.

За луками йдуть роботи
У ранкові роси;
Тільки зорюшка займеться,
Брязкали вже коси.

І лягає під косами
Травушка рядами…
Скільки гнізд джмелиних зріжуть
Косарі косами!

Ось, блиснувши, коса змахнула
І — одна хвилина —
Вже джмелі вгорі кружляють:
Немає у них притулку.

Скільки пташиних гнізд зачеплять
Косарі косою!
Скільки малих пташиних діток
Покосять з травою!

Їм не ворог косар, — косою
Радий би їх не зустріти;
Так трава скрізь густа —
Де ж їх там помітити!..

Піднялося і заграло
Сонце над полями,
Порассыпалось своїми
Пекучими променями;

По лугах з високої трави
Росу збирає,
І від сонячної спеки
Поле висихає.

А косити траву суху —
Не косовиця, а горе!
Косарі пішли, і сохне
Сіно на просторі.

Сонце все спекотніше і жарче:
На небі жодної хмари;
Тільки в’ється над травою
Рій мошок летючий;

Так джмелі, дзижчали, кружляють,
Над гніздом клопочуть;
Так кобилки, не замовкаючи,
На полі скрекочуть.

Ось і опівдні. Вийшли баби
На полі натовпами,
Полувысохшее сіно
Ворушать граблями.

Растрясают, розбивають,
По лузі рівняють;
А на ньому, зі сміхом, діти
Бігають, граються.

Растрясли, розворушили, —
З плечей геть турбота!
Завтра за полудень інша
Буде їм робота:

Підгрібати сухе сіно,
Класти його копицями,
Так возити додому з поля,
Навивать возами.

Ось і вечір. Сонце сіло;
Близько час до ночі;
Тиша в полях, безлюддя —
Кінчена робочий день.
В. Суриков

Літній вечір

Вже сонця розпечений куля
З голови своєї земля скатила,
І мирний вечора пожежа
Хвиля морська поглинула.

Вже зірки світлі зійшли
І що тяжіє над нами
Небесний звід підняли
Своїми вологими головами.

Річка повітряна повніше
Тече між небом і землею,
Груди дихає легше і вольней,
Звільнена від зною.

І солодкий трепет, як струмінь,
По жилах пробіг природи,
Як би гарячих ніг ея
Торкнулися ключові води.
Тютчев Ф.

Не охолола від спеці…

Не охолола від зною,
Ніч липнева блищала…
І над землею тусклою
Небо, повне грозою,
Все в зарницах тріпотіло…

Немов тяжкі вії
Здіймалися над землею,
І крізь селяни зірниці
Чиїсь грізні зіниці
Загоралися часом…
Тютчев Ф.

Дивись, як гай зеленіє…

Дивись, як гай зеленіє,
Палючим сонцем облита —
А в ній якою віє негой
Від кожної гілки і ліста!

Ввійдемо і сядемо над корінням
Дерев, поимых криницею, —
Там, де, обвеянный їх мглами,
Він шепоче в сутінках німому.

Над нами марять їх вершини,
У полдневный спеку занурені —
І лише іноді крик орлиний
До нас доходить з вишини…
Тютчев Ф.

Як веселий гуркіт літніх бур…

Як веселий гуркіт літніх бур
Коли, здіймаючи прах летючий,
Гроза, що нахлинула хмарою,
Збентежить небесну блакить
І необачно-шалено
Раптом на діброву набіжить,
І вся діброва затремтить
Широколистяно і шумно!..

Як під незримою п’ятої,
Лісові гнуться велетні;
Тривожно нарікають їх вершини,
Як радячись між собою, —
І крізь раптову тривогу
Немолчно чути пташиний свист,
І кой-де перший жовтий лист,
Крутячись, злітає на дорогу…
Тютчев Ф.

Літо як вихідні. Таке ж прекрасне, і так же швидко проходить. Червень – це п’ятниця, липень – субота, серпень – неділя.
Марина Цвєтаєва

Короткі, гарні вірші про літо російських поетів класиків для дітей

Оселяється спекотне літо…

Вірші про літо для школярів 5-6 класу класиків російської літератури

Я прийшов до тебе з привітом

Я прийшов до тебе з привітом,
Розповісти, що сонце встало,
Що воно гарячим світлом
По аркушах затріпотіло;

Розповісти, що ліс прокинувся,
Весь прокинувся, гілкою кожній,
Кожній птахом стрепенувся
І весняної сповнений жагою;

Розповісти, що з тією ж пристрастю,
Як вчора, я прийшов знову,
Що душа так само щастя
І тобі служити готова;

Розповісти, що звідусіль
На мене веселощами віє,
Не знаю сам, що буду
Співати — але тільки пісня зріє.
А. Фет

Літо

Вмирає весна, вмирає,
Оселяється спекотне літо.
Сердитий муха, комар сноровляет
Вкусити, — все розкішно вбрана!

Осязательно вистигає колос
Височить врівень з кущами.
По росі долетающий голос
З лісів наче пахне грибами…

Вранці тривалі роси,
А до полудня спеки надзвичайні…
Н. Некрасов

Хмара

Остання хмара розсіяною бурі!
Одна ти мчиш по ясній блакиті,
Одна ти наводиш понуру тінь,
Одна ти печалишь радісний день.

Ти небо нещодавно колом облягала,
І блискавка грізно тебе обвивала;
І ти видавала таємничий грім
І жадібний напувала землю дощем.

Досить, сокройся! Пора миновалась,
Земля освежилась, і буря промчала,
І вітер, пестячи листочки древес,
Тебе з приборканих жене небес.
Пушкін А.

Липень

По дому бродить привиденье.
Весь день кроки над головою.
На горищі миготять тіні.
По дому бродить домовик.

Скрізь бовтається недоречно,
Мішається у всі справи,
В халаті крадеться до ліжка,
Зриває скатертину зі столу.

Ніг біля порога не обтерши,
Вбігає у вихорі протягу
І з фіранкою, як з танцоршей,
Взвивается до стелі.

Хто цей баловник-невіглас
І цей привид і двійник?
Так це наш мешканець приїжджий,
Наш річний дачник-відпускник.

На весь його недовгий роздых
Ми цілий будинок йому здаємо.
Липень з грозою, липневий повітря
Зняв кімнати у нас оренду.

Липень, таскающий в одязі
Пух кульбаб, лопух,
Липень, додому крізь вікна вхожий,
Всі голосно говорить вголос.

Степовий нечесаний растрепа,
Пропахлий липою і травою,
Бадиллям і запахом кропу,
Липневий повітря луговий.
Пастернак Б.

Серпень

Серпень — айстри,
Серпень — зірки,
Серпень — кетяги
Винограду і горобини
Іржавої — серпень!

Повноцінним, прихильним
Яблуком своїм імперським,
Як дитя, граєш, серпень.
Як долонею, гладиш серце
Іменем своїм імперським:
Серпень! – Серце!

Місяць пізніх поцілунків,
Пізніх троянд і блискавок пізніх!
Злив зіркових —
Серпень! – Місяць
Злив зоряних!
М. Цвєтаєвої

На острові

Люблю я нашу обрив, де дикою грядою
Біліють стіни скель, дивлячись на далекий південь.
Де моря синього розкинутий півколо,
Де здається, що світ кінчається водою,
І дихається легко серед безмежних вод.

У веселий літній день, коли на сонце блищить
Скелястий вапняк і кожен дзвінкий грот
Зелена вода кришталевої вологою хлюпоче,
Люблю я спеку і широчінь, і вільний небосхил,
І пустельні острови висоти.

Пестять їх вітри і хвилі лижуть їх,
А чайки зіркі заглядають в гроти, —
Косяться в чуйний морок печер берегових
І раптом, над білими скелями злітаючи,
Виблискують крилами у просторах блакитних,
Кого-то жалібно і закликаючи лунко.
Бунін І.

Чомусь дитинство завжди згадується річним.
Анар Мамедханов

Ще більше віршів про літо поетів-класиків у виконанні Анни Поздєєвій. Гарне відео, приємна музика, хороше читання.

У цих статтях вірші та загадки яскраво передають всю красу літніх днів, розповідають про тваринах, комахах та рослинах, які можна побачити влітку:
Подаруйте хмара ромашок! Вірші про ромашках для дітей
Сонцем озеро зігріте, всіх кличе купатися літо. Загадки про літо для дітей
Ми над вами догори ногами… Загадки про комах для дітей
Сиджу між трави, нагнись і зірви. Загадки про ягоди для дітей
Весь Антошка — Капелюшок та ніжка. Загадки про гриби
Серед баштани – зелені м’ячі. Загадки про кавун для дітей
Яскраві як лампочки пурхають у небі метелики. Загадки про метелика для дітей
Дзвіночки колишуться, а дзвону не чується. Загадки про дзвіночок
На верхівці стеблинки сонечко і хмари. Загадки для дітей про ромашку
У мене в долоньці хмара на ніжці. Загадки про кульбабу

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: