В основі будь-яких економічних взаємовідносин між державами лежить поділ праці, завдяки якому став можливим обмін різною продукцією і послугами. Ще в стародавні часи обмін був важливою складовою взаємодії між групами. Завдяки розвитку зовнішньої торгівлі і всіляких галузях виробництва з’явилося таке поняття як географічна модель сучасного світового господарства.
Що являє собою міжнародний поділ праці
Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) є основним визначенням сучасної економічної географії і характеризується спеціалізацією країн на виробництві певних видів товарів і послуг і подальшого їх продажу чи обміні.
У кожної країни є особливості розміщення різних галузей. Наприклад, у Японії на першому місці стоїть автомобіле – і суднобудування, електротехнічна промисловість. Аргентина і Канада займається вирощуванням зерна, а Бразилія є експортером кращого в світі кави.
Рис.1. Японія – лідер автомобілебудування.
Міжнародна галузева спеціалізація робить обмін послугами і товарами надзвичайно важливими, оскільки тим самим зміцнює і всіляко розвиває економічні зв’язки між країнами.
Особливості сучасного географічного поділу праці
Географія світового господарства з кожним роком стає все більш складною. Так, до ХХ століття існував єдиний центр світового господарства – Європа. Потім з’явилися нові лідери: Америка, Радянський Союз, Японія. Після закінчення Другої світової війни, перерозподілу сфер впливу та розвитку нових виробничих галузей, на світову арену почали виходити такі країни як Китай, Індія, Австралія, Канада.
У сучасному світовому господарстві провідну позицію займають розвинені країни, на частку яких припадає понад 50% ВВП. Завдяки солідним капіталам, розвинутого виробництва та новітнім технологіям вони є двигуном світового господарства.
Рис.2. Розвинені країни – основа розвитку світового господарства.
Великим контрастом є країни, що розвиваються, Африки, Азії і Латинської Америки. Саме там сконцентрована гнітюча бідність, великий ріст населення, низький рівень освіти та медицини.
Основні економічні блоки світового господарства
В даний час на світовій арені самими великими і потужними є наступні блоки:
- Північноамериканський (США, Канада, Мексика).
- Західноєвропейський (країни західної Європи на чолі з Німеччиною, а також інтегровані країни Східної Європи і колишнього СРСР).
- Азіатсько-тихоокеанський (Тайвань, Корея, Сінгапур, Малайзія, Індонезія, Філіппіни, Бруней, Таїланд на чолі з Японією).
Їх мета – розвиток і зміцнення взаємовигідних міжнародних економічних відносин.
Загальна характеристика секторів економіки
Модель сучасного світового господарства є трисекторна і умовно складається з сільського господарства, промисловості та сфери послуг. Знаючи, яка сфера домінує в конкретній державі, можна визначити його рівень розвитку.
- Первинний сектор: сільське господарство, видобуток корисних копалин і сировини, лісівництво, рибальство, гірничодобувна промисловість.
- Вторинний сектор: будівельний бізнес і промислове виробництво. Також до галузей вторинної сфери відносять харчову і легку промисловість, нафтохімію і хімію.
- Третинний сектор: освіта, сфера послуг, а також туристичний бізнес.
Рис.3. Сільське господарство – приклад первинного сектора економіки.
З розвитком соціуму відбувається перехід від первинного до вторинного сектору, і в результаті – до третинній сфері економіки. Дані зміни пов’язані, насамперед, зі зміною споживчого попиту.
У багатих розвинених країнах переважає третинна сфера, проте останнім часом вчені все частіше приходять до висновку, що не за горами поява і розвиток четвертинного сектора – економіки знань.
Що ми дізналися?
Учні 10 класу повинні знати, що в основі розвитку світового господарства лежить, насамперед, географічне міжнародний поділ праці. Завдяки йому відбувається ефективна торгівля та обмін товарами і послугами, зміцнюються зв’язки між державами і регіонами.
Тест по темі
Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани
Сподобалася стаття? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям: