Не знав страху в бою Матвій Путілов — рядовий зв’язківець штабу 308-ї стрілецької дивізії полковника Л. Н. Гуртьева. В оточеному Сталінграді він здійснив подвиг, яким обезсмертив своє ім’я.
Це було в середині жовтня у заводу «Барикади», коли на ділянці оборони дивізії вирував шквальний вогонь противника. Вибухи снарядів і мін безперервно виводили з ладу зв’язок — нерв оборони дивізії. Телефонні лінії то і справа горіли і обривалися. Шукати і виправляти несправності виходили солдати з телефонної котушкою. Часто їм доводилося діяти в непроглядному пеклі, у цьому пеклі, з якого багато хто не поверталися живими. Саме в такому пеклі опинився М. Путілов.
Під час бою порушилася зв’язок командира дивізії з одним з полків. Сержант Путілов зголосився усунути несправності на лінії. Бойове завдання було виконано, але сам зв’язківець не повернувся. Він загинув на бойовому посту, відновлюючи зв’язок. Коли Путілов шукав місце обриву проводу, осколок міни поранив його в плече.
Командир катера викликав до себе рульового Віктора Вуса і запитав його: — Ви знайомі зі зв’язком?
— Так точно,— відповів моряк.
— До того ж ви хороший плавець?
— Плаваю непогано,— ствердно сказав Віктор.
— Тоді залиште на час кермо і слідкуйте за зв’язком. Від вас багато що залежить. Безвідмовна зв’язок — необхідна умова виконання завдання.
Відважний моряк самовіддано виконував бойовий наказ. Під мінометним вогнем ворога він 14 разів відновлював обірвані дроти. У ніч на 27 вересня, не боячись холоду, він 7 разів перепливав з проводом водний рубіж.
Як досвідченому водію, Ст. Вус довірялося водити катери при виконанні найбільш відповідальних завдань.
Одного разу, коли по Волзі йшла крижана шуга, катер потрапив в зону обстрілу. Ворожий снаряд пробив броню і попав в бойову рубку. Рульовий Вус відчув, як розпечений осколок вп’явся йому в ногу, викликавши різку біль, але він ще міцніше стиснув штурвал.
Другий снаряд знову влучив у катер — і знову тяжке поранення, на цей раз осколок вп’явся в плече. Кров промочила одяг, але Вус продовжував нести бойову вахту.
— Негайно вирушайте в кубрик,— почув він голос командира, який взяв штурвал у свої руки.
Не встиг Ст. Вус перебинтувати ногу, як до нього дійшла тривожна звістка — поранений командир. Перемагаючи біль, він знову повернувся на свій бойовий пост і став нести вахту за штурвалом. Зрешечений осколками катер продовжував свій шлях крізь вогонь і вибухи до бореться Сталінграда.
Про що говорить чотиризначна цифра — 7659. Така кількість воїнів Донського фронту, удостоєних нагород Батьківщини за бойові подвиги в боях з розгрому ворожого угруповання військ під Сталінградом .