Мова складається зі слів, а слова —із звуків. В опублікованих у Німеччині відомостях говориться, що в світі існує всього 5651 мову. Загальна кількість слів, що вживаються в цих мовах, разом узятих, повинне бути величезним. Однак, незважаючи на це, кількість звуків, які є основою передбачуваних незліченних слів, незначно. Вважається, що в кожному окремо взятому мові є в середньому 30 — 40 звуків. Кількість гласних менше приголосних у 3 — 4 рази. Є мови, де співвідношення голосних і приголосних вище або нижче середньої норми. Наприклад, у кавказьких мовах: кабардинською -48, адигейській -55, абхазькій — 67 приголосних звуків. Найбагатший приголосними мова — убыхский, в якому є 82 консонанта. У той же час голосних в убыхском не більше 2 — 3. У баскському є 13 голосних, в казансько-татарською —дев’ять: а, е, о, у, У, и, е, в.
Як вчить сучасне мовознавство, слова поділяються на кореневі і аффиксальные, або афікси. Якщо до татарського таги — «камінь» приєднати склад чи, то отримаємо таги чи — «каменяр». В даному випадку таги, буде кореневим, а слово чи —аффиксом. У словах балик-чи, тимер-че (рибалка, коваль) склади чи, че також виконують роль аффикса. В там – чи —»крапля» є кінцевий склад у вигляді чи. Будемо вважати, що і тут чи є афікс. А що означає там?
Скільки звуків у слові?
Вважається, що кореневі слова складаються з певної кількості звуків, які чергуються згідно з єдиними правилами мови. В т. н. тюркських мовах, наприклад, кореневі слова, згідно Н. А. Баськакову, складаються з тричленних морфем типу приголосний — голосний — приголосний (СГС). Татарські слова таш — «камінь», баш — «голова», сук — «бий!, вдар!», йук — «ні, не є» цілком відповідають цій моделі. Проте в татарському, і взагалі будь-якому іншому, часто зустрічаються слова, які складаються тільки з одного або двох елементів. Ці слова, по Баськакову, складені з трьохелементної коренів. Він наводить такі приклади: татарська су — «вода» в кумандинском має форму звг, давньотюркській — суб, узбецькому— сув, караїмською — сунь. Мабуть, і татарське з у колись звучало як суб, звг або суй.
Твердження, що неподільний первинний склад, або коренева морфема, в т. н. тюркських мовах складається з трехэлементного блоку у вигляді СГС, не базується на логіці. У найпростішої арифметики три можна ділити на два, і на три. Тому більш логічним видається починати пошуки первинних елементів у мові не з трьох, а з одного.
Таким чином, як ми вважаємо, первинної смыслоразделительной осередком слова були склади з двох елементів типу СГ у вигляді ба, бу, бе. У всіх мовах всі слова складаються з одного або більше складів типу СГ. Склад, що складається з одного гласного, теоретично є неповним і тому в даному випадку в рахунок не береться. Слід зазначити, що подібні ідеї вже були висловлені у пресі. Наприклад, В. о. Шеворошкин пише, що «…структура ланцюгів CV CV CV) тобто СГ СГ СГ.— Н. Ф.) …є не тільки зручною, але і вихідною для мов світу…» (Шеворошкин, 1969, с. 77).
Що стосується складів типу ГС, то вони діляться на дві частини. Наприклад, татарські ат — «кінь», іт — «м’ясо» розкладаються на частини у вигляді a-т і-т. Передбачається, що вони колись мали повні склади типу СГ у вигляді (т)а-т(а), (т)і-т(і). У наведених прикладах приголосні і голосні, взяті в дужки, умовні. Це означає, що слова типу ат, іт спочатку теоретично могли мати форми тата, тіті або сата, сіті. Не слід забувати, що коли, скажімо, в татарському стали вживати слова, ат, іт, то вони могли бути утворені і в тому вигляді, в якому ми їх вживаємо в сучасній мові.
Отже, слова типу ГС, що складаються з двох елементів, насправді виявляються не односкладними, як прийнято їх називати, а двусложными. Знаючи ці прості правила, ми зможемо відновити первинну форму і значення практично будь-якого «пошкодженого» слова. Правда, тут ще доведеться враховувати й інші фактори.