Звільнення села від окопалися фашистів | Історичний документ

Ешелон увійшов у прифронтову смугу. Всюди сліди недавніх боїв: спалені танки, розбиті і перевернуті вибухами знаряддя, остови автомашин, зрита земля і згарища… Літають роєм загучало небо, і по ешелону хвилями прокотилося:

— Повітря! Повітря!

Точно вихором вимів людей з вагонів. По розбитій булыжной дорозі підтюпцем бігла гніда в упряжці. Стукала на вибоїнах віз, гриміли термоси з їжею. Солдат водою підганяв коня, квапився десь сховатися. Вже над станцією нудно і з надривом вили «юнкерси». Через хвилину над самими головами завило так, що у вухах задзвеніло. Глухий удар, ще і ще…

Бомби серією лягали за вагонами. Здригнулася, хитнулася під ногами земля, і все потонуло в гуркоті і трісці. Ешелон окутался димом і вогнем. У проміжках між вибухами долинало шалений стрекотіння зеніток.

— Ось і зустрілися з війною,— сказав Іванов, підлеглий Лапушкіна, коли вони всім відділенням прямували до місця збору.

У небі вже було тихо. Крізь дим і сморід сліпо світило сонце. Тріщали від вогню вагони, гуло полум’я. Відділення наздогнало взвод, і молодший сержант Лапушкін, крокуючи повз дымившей і пахло тротилом воронки, побачив розкидані термоси і розкиданий пшенный концентрат. Трохи осторонь валявся остов вози з вцілілої передньою віссю, на якій злегка покачивалось колесо з розбитим ободом…

На наступний день Лапушкін вперше побачив поранених, в поту і кіптяви солдатів, кожного зі зброєю в руках, сичачи, над колоною блискавками пролітали снаряди «катюш». Била артилерія, точно молотобійці, натужно гахали міномети, а попереду частили кулемети. Звідти долинало приглушене відстанню «ура».

«Вчора бачив сліди боїв, а сьогодні чую саму Другу світову війну і, може бути, вступлю в бій,— думав молодший сержант Лапушкін. — Зустрінуся обличчям до обличчя з тими, хто сіє на моїй землі смерть і розорення, хто позбавив мене і Тимка батька… Зустрінуся і помщуся».

Він щільніше притиснув до плеча гвинтівку, відчув, як защеміло в грудях, і ненависть, ніби кипить кров, підступила до серця.

— Треба в що б то не стало відновити зв’язок з батальйоном,— все ще сипя, сказав командир молодшому сержанту, поправляючи смужку бинта на шиї. І, обвівши пальцем невелике коло на карті, додав: — Шукайте приблизно ось в цьому районі.

Лапушкін і радист негайно попрямували туди, де догораючими вогнищами гриміли бої. На сайті доріг вони відшукали загубився батальйон, який, осідлавши шляху відступу ворога і стримуючи його шалений опір, сам ледве не опинився в оточенні.

— Командир вимагає зв’язку,— сказав Лапушкін командиру батальйону — енергійній, але смертельно втомленому капітану.
— Рація розбита, а зв’язних на насипу накриває вогнем.
— Єфімов,— покликав молодший сержант свого напарника,— рацію — капітану.

І ось вже в старому напівзруйнованому бліндажі пролунали слова, повні надії і радості:

— «Шапка»! «Шапка»! Я — «Кінь», я — «Кінь»! Прошу вогника по квадрату п’ять.
— A-а, відшукалися безвісти зниклі! — почули вони у слухавці знайомий, приглушено-хрипкий голос. — Тримайтеся, вогника підкинемо і самі підійдемо.

Капітан кинув погляд па радиста, коротко і владно наказав:

— Залишаєшся з рацією в бліндажі. Берегти як зіницю ока! А ми — наверх, танки на підході…

У вільний час, коли Лапушкін, який повернувся у свій взвод, змивав з особи пил і бруд, рядовий Волгін непомітно прикріпив до його гімнастерці польові відзнаки сержанта і акуратно склав її на колоду. Лапушкін, скінчивши вмиватися, походив вздовж колоди, понишпорив очима, запитав:

— Де моя гімнастерка?
— А ти одягай цю, не скромнічай. Наказ вже зачитано, так що вітаємо. Може дочекаємося, лейтенантом будеш,— жартував Волгін, подаючи гімнастерку.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: