Перед фронтом 313-ой Петразаводской дивізії оборонялася 6-я піхотна дивізія фінів у складі 12-го і 33-го піхотних полків, 101-й піхотний полк, Онезьке бригада берегової оборони, посилених артилерією, двома важкими артдивизионами, кріпаком артдивизионом і двома артилерійськими полками.
Частинам дивізії потрібно було прорвати глибокоешелоновану оборону ворога. 19 червня 1944 року полкам дивізії був відданий бойовий наказ перейти в наступ. Увечері 20 червня 1944 року полки дивізії, після артилерійської підготовки перейшли в наступ.
Наступ на Повенець
Наступаючи посиленими передовими батальйонами, після двогодинного запеклого бою 1068-й стрілецький полк під командуванням підполковника В. В. Руденко прорвав оборону фінів у межозерном дефіле, форсував річку Салмозерка, вибив противника з висоти і почав наступ у напрямку Окуньозера.
1072-й стрілецький полк (командир полку підполковник Віктор Пилипович Бабенко) стрімкою атакою опанував півостровом захід від 7-го шлюзу Біломорсько-Балтійського каналу. Зав’язався запеклий бій за одну з висот. Бійці і командири 1-го батальйону 1072-го стрілецького полку на чолі з командиром батальйону майором В. о. Кораблиным метр за метром просувалися на висоту.
Першим увірвався у ворожі траншеї сержант 1-ї роти Андрєєв Микола Іванович, вогнем свого автомата він знищив 6 солдатів противника. Ворог відчайдушно пручався. Вибув з ладу командир взводу, і сержант Андреєв взяв командування взводом на себе. Фіни підкинули резерви за західних схилів висоти і перейшли в контратаку. Вогнем і гранатами атака ворога була відбита. Через 30 хвилин фіни знову атакували 1-ю роту, намагаючись вибити наших бійців зі своєї оборони. Почалася рукопашна сутичка. В цьому бою Андрєєв вогнем і прикладом знищив ще 7 фашистів. Ворог був розгромлений. Сержант Андрєєв загинув у цьому бою смертю хоробрих, до кінця виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною.
До результату дня полк оволодів висотою 122,4, знищивши до роти ворожих солдатів. 1070-й стрілецький полк під командуванням підполковника В. Е. Пільщікова 1-м і 3-м батальйонами прорвав ворожу оборону на ділянці між 5-м і 3-м шлюзами Біломорсько-Балтійського каналу і зав’язав бій на північній околиці Повенца.
1-й стрілецький батальйон майора А. А. Федорова вибив противника з першої лінії траншей північніше лікарні і захопив частину міста. Ворог, ведучи вогонь артилерією і мінометами, намагався затримати наступ батальйону. Солдати 1-го батальйону на плечах відступаючого противника увірвалися в другу лінію траншей і почали обходити місто з північно-заходу, прагнучи відрізати ворогові шляхи відходу. У той же час 3-й батальйон під командуванням капітана В. В. Сазонова успішно атакував позиції ворога на захід від 2-го і 3-го шлюзи Біломорсько-Балтійського каналу і зав’язав бої в місті. Фіни, відступаючи під ударами наших частин підпалили місто.
Смерть фашистським мерзотникам! — крикнув боєць Меркулов, першим увірвався в траншею і вступив в рукопашну сутичку з вісьмома ворогами. Фінська офіцер ззаду схопив Меркулова за горло. Тоді Меркулов просунув ствол автомата між своїх ніг і довгою чергою зрешетив ноги ворожого офіцера. Патрони в диску автомата були витрачені, коли на Меркулова кинувся ворожий солдат. Меркулов не встиг ще вставити запал у протитанкову гранату, але корпусом цієї гранати він оглушив фашистського солдата. На допомогу Меркулову наспів снайпер Саркисьян. Рядовий Меркулов тільки в одному цьому бою знищив сім ворожих солдатів.
Ведучи бої на проміжних рубежах, мінуючи дороги, підриваючи мости, противник намагався затриматися і зупинити просування частин дивізії з тим, щоб виграти час для заняття військами Медвеж’єгорського укріпленого району.
Протягом дня 21 червня частини дивізії, долаючи впертий опір ворога, розвивали наступ, після двогодинного бою зайняли селище Пиндуши і до вечора того ж дня на плечах відступаючого противника підійшли до околиць міста Медвежегорська.
Після бою за Пиндуши 33-й фінська піхотний полк 21 червня відійшов з займаної кордону і разом з гарнізоном укріпленого району до дев’яти годин вечора зайняв оборону на північно-східній околиці Медвежегорська.