Фінське командування добре розуміло, що втрата Медвежегорська загрожує кондопожской і петрозаводської угрупованням фашистських військ. Тому воно приділяло велику увагу зміцненню другої оборонної смуги.
Частини 313-ї стрілецької Червонопрапорної дивізії, оволодівши Медвеж’єгорському розгромили ворожу групу на дві частини. Одна частина фашистських військ під ударами з’єднань військ 32-ї армії відкотилася по шосейній дорозі, що йде на захід, — на Чебино, інша ж група, відрізана від основної угруповання, змушена була відступати в напрямку Кондопога — Петрозаводськ.
На світанку 24 червня 1944 року 1070-й стрілецький полк відбивши усі контратаки фінських військ на південній околиці Медвежегорська, почав переможний хід вздовж Кіровської залізниці.
Фашисти, не витримавши натиску наших підрозділів, почали відходити на Кондопогу, мінуючи дороги, підриваючи мости. Ворог вів запеклі ар’єргардні бої, маючи на меті дати можливість основним силам відірватися від переслідування наших частин і зайняти оборону в районі Кондопоги. За даними авіарозвідки було відомо, що противник у районі Кондопоги посилено веде великі оборонні роботи.
Відстань від Медвежегорська до Кондопоги — більше ста кілометрів. Протягом п’яти діб з боями пройшли цю відстань солдати і офіцери 1070-го стрілецького полку. Радість переможного наступу вела їх вперед. О шостій вечора 28 червня 1944 року ар’єргард полку зустрівся з противником на підступах до Кондопозі.
Противник силами батальйону заонежському бригади і окремих підрозділів фінських шведів (за свідченнями місцевих жителів і полонених) до цього часу в північній частині Кондопоги встиг підготувати оборонний рубіж, відрив окопи повного профілю з гніздами для кулеметів і протитанкових рушниць, встановив артилерію на вогневих позиціях, яка була здатне бити прямою наводкою по наступаючим частинам Червоної армії.
Перед окопами було навалені купи дерева, кам’яні надовби і колючий дріт у кілька рядів. Підступи до оборонного рубежу були заміновані протитанковими та протипіхотними мінами.
1070-й стрілецький полк у ніч на 28 червня 1944 року на плечах відступаючої заонежському бригади фінів увірвався на північну околицю Кондопоги. Фашисти чинили виключно запеклий опір. З заздалегідь підготовлених позицій ворог вогнем і контратаками намагався зупинити наступ підрозділів полку.
Підрозділи, вислані в обхід, до цього часу досягли намічених рубежів і зав’язали бій з заслонами противника, створюючи загрозу для ворога бути оточеним. Вихід 1-ї і 2-ї стрілецьких рот 1-го батальйону в район північно-західній околиці Кондопоги і просування їх до міста з тилу змусили противника, оборонявшегося в центрі міста, залишити позиції.
Після півгодинного бою фіни і шведи не витримали удару з фронту і почали відступати до річки Суне. Тим часом 3-я стрілецька рота, вислана в обхід зліва, підходила до наміченого рубежу. Противник поспішно почав відходити через річку.
В 21 годину підрозділу 2-го батальйону і 3-я стрілецька рота 1-го батальйону під прикриттям артилерійського і мінометного вогню почали переправлятися на підручних засобах (плотах) через Суну, так як обидва мости були підірвані фінами.
Солдати і офіцери полку при форсуванні річки проявили ініціативу і кмітливість. Зокрема, для скріплення колод у плоти був використаний трофейний телефонний кабель. На виготовлених плотах успішно переправлявся особовий склад з технікою на південний берег річки.
О 21 годині 30 хвилин більшість підрозділів переправилися на протилежний берег річки і почали закріплюватися на зайнятому рубежі. До цього часу 1-я і 2-я роти 1-го стрілецького батальйону почали підходити до району залізничної казарми, де зав’язали бій з групою противника чисельністю до взводу.
В місті серед фінських солдатів і офіцерів виникла паніка, що в значній мірі сприяло настанню підрозділів полку. Противник поспішно відступав за місто в південному напрямку, прагнучи забрати з собою техніку.
До 10 години вечора 28 червня 1944 року місто Кондопога був узятий.
У цьому бою особливо відзначилися воїни 1-го батальйону і його командир майор Федоров. В бою за Кондопогу взвод старшини Н. С. Медведєва, увірвавшись на південну околицю міста, був контратакован групою противника до 80 осіб. Медведєв подав команду «до бою», би розпорошив взвод вогнем і двох ручних кулеметів і стрільців відбив ворожу контратаку, знищивши при цьому 17 ворожих солдатів.
Сміливість і винахідливість виявив кулеметник Котів. Вибравши зручну позицію і замаскувавшись між колод, він підпустив противника на близьку відстань і відкрив вогонь знищує. Шість ворожих солдатів були вбиті і багато поранено. Ворог тікав, кидаючи зброю і речові мішки.
В боях за Кондопогу супротивник зазнав втрат убитими і пораненими понад 300 солдатів і офіцерів. Нашими військами були захоплені трофеї: паровозів — 2, автомашин— 13, моторних човнів—1, кулеметів — 10, возів— 6, коней — 20, склад з бензином, більше 100 гвинтівок і т. д.
Залишки заонежському бригади фінів відійшли в південному напрямку.