Не щадили гітлерівці навіть польських генералів. У Саксенхаузене загинув генерал Стефан Ровецкий (Грот), який командував Армією Кранової.
Правда, генерал Ровецкий не був військовополоненим, однак все вказує на те, що його вбивство повністю відповідає загальним гітлерівським планам винищення керівників Опору.
Після тривалих розшуків і переслідування гітлерівці заарештували його 30 червня 1943 року. Потім, закутого в кайдани, його відвезли в резиденцію гестапо на Алеї Шуха у Варшаві, а звідти через декілька годин літаком відправили до Берліна.
Про те, яке значення надавали нацисти арешту Грота, свідчить той факт, що за спеціальним розпорядженням Гіммлера унтерштурмфюрер СС Мертен, який вистежив і заарештував Грота, був нагороджений премією у сумі 1000 рейхсмарок.
В управлінні гестапо в Берліні на Принц-Альбрехтштрассе, 8, Грота неодноразово допитували. В цих допитах брав участь і співробітник гестапо Гарро Томсен, який після війни дав свідчення про це.
У вересні 1943 року Грот був доставлений в Саксенхаузен і поміщений в ізольовану від решти табору в’язницю «Целленбау», де з ним, як, втім, і з іншими розташованими там «почесними в’язнями» («Ehrenhaft-linge»), зверталися з певною ввічливістю.
Там Грот прожив до перших днів серпня 1944 року. Після початку Варшавського повстання його, за особистим наказом Гіммлера, застрелили.
У Саксенхаузене загинув також генерал-лейтенант у відставці Болеслав Ройя, колишній командир III бригади, а пізніше командувач армією і депутат сейму (довоєнного). Він був арештований у 1940 році, укладений в Саксенхаузен і 27 травня 1940 року убитий.
В Освенцімі загинув колишній командир 86-го піхотного полку полковник Здзіслав Мацьковский, а також два його сини — Здзіслав (1923 року народження) і Ян (1926 року народження). Полковник Мацьковский ще в 1939 році організував на Замойщине рух Опору: обидва його сини виконували в підпільній організації функції кур’єрів, зв’язкових, а дружина займалась архівом і листуванням.
Полковник Мацьковский разом з усією родиною був арештований в своєму будинку в Замосцье 17 березня 1941 року. Арештовуючи його дружину і двох синів, гестапо, як правило, вело себе брутально і жорстоко.
Коли Мацьковский заявив агентам, що він офіцер польської армії і вимагає іншого звернення, гітлерівці побили його і так поводилися з ним і надалі— спочатку в Любліні, а пізніше і в Освенцімі, куди він був відправлений.
Звичайно, довго він там не прожив, померши від виснаження 4 грудня 1941 року. Обидва його сини загинули в Освенцімі — їх розстріляли під час масової екзекуції в жовтні 1942 року біля «стіни смерті».
Дружина полковника Мацьковского, укладена в табір Равенсбрюк, була перетворена фашистами в «піддослідного кролика» (їй прирощували чужі кістки) і повернулася калікою.
Трагічно загинув полковник Вітольд Моравський. Його героїчна смерть знайде своє місце в почесною чолі історії другої світової війни, назва якої буде: «Роль і доля військовополонених у боротьбі проти третього рейху».