Жодної помилки | Історичний документ

На перший погляд важко було зрозуміти, що ж робили сапери. У вузьких лісових проходах, в штучних завалах вони простягали малопомітну павутину дроту, щось носили, ховали.

Вони довбали лунки на дорогах, рили вузькі ямки поперек стежок і, коли йшли, після них не залишалося ніяких помітних слідів їх роботи. Дороги і стежки здавались рівними, а заховану дріт засипав чистий пухнастий сніг. Але вже через кілька годин відкривався слід роботи саперів. Величезної сили вибухи то тут, то там розгортали дороги, і від них далеко в сторони розліталися уламки фашистських автомобілів, назавжди завмирали біля доріг танки з білими хрестами і свастикою.

Висока мужність і безмежну хоробрість проявив Трифонов в боях. Всю війну мав справу з мінами, а це значить — він завжди був попереду, вмілими руками відводив смерть від своїх товаришів, вчасно розгадував ворожі сюрпризи і пастки, прокладав проходи у ворожих укріпленнях нашим танкам і піхоті.

Ще в боях під Понырями сержант А. Трифонов з бійцями свого відділення протягом однієї ночі знешкодив 40 ворожих хв і проклав 6 проходів для наших танків, які на інший день успішно пішли в наступ на ворога.

…Темною вночі 6 жовтня 1943 року група саперів на чолі з Андрієм Тріфоновим поповзла до переднього краю противника в напрямку села Дитятки. Виявивши на підступах до села мінне поле, сапери розмінували його в декількох місцях і проклали 8 проходів.

Потім вони непомітно проникли в тил ворога, напали на німецький кінний обоз, знищили до двох десятків фашистів, захопили унтер-офіцера і притягли його в розташування своєї частини. Орденом Слави III ступеня був нагороджений за цей подвиг сапер Андрій Трифонов.

…Під час Яссько-Кишинівської операції, в серпні 1944 року, коли частини дивізії готувалися до переходу в рішучий наступ, відділення сержанта А. Трифонова в кількості 6 чоловік протягом 3 ночей проклало 36 проходів через мінні поля ворожої оборони, не втративши при цьому жодної людини зі свого відділення. Орден Слави II ступеня прикрасив груди відважного сапера за цей подвиг.

…Румунське місто Турда. Вже більше тижня тривають тут важкі бої. У гітлерівців міцна оборона. На 10 підступах до міста суцільні мінні поля, пастки, сюрпризи. Піхоті не було шляху вперед, поки за справу не взялися сапери. І ось в один з вересневих ночей Л. Трифонов, А.с Клочко і Ст. Кисельников, виконуючи наказ командира батальйону капітана Буданцева, були вже попереду, біля лінії ворога.

Жодної помилки | Історичний документ

— Пішли наші хлопці, добре пішли, молодці!

Ранньою весною 1945 року наша дивізія вийшла до річки Грон. Гітлерівці, відступаючи за Дунай, підірвали усі мости. Але один міст через Грон в районі Естергома вони підірвати не встигли. Але і він був підготовлений до вибуху, під нього вже закладена вибухівка, і він повинен ось-ось злетіти в повітря.

Командуванням дивізії було прийнято рішення врятувати цей міст. Командир батальйону викликав до себе сержанта А. Трифонова і сказав:

— Ось що, Трифонов, потрібно врятувати цей міст. Він потрібен нам для удару по ворогу. Підберіть чоловік п’ять найбільш досвідчених хлопців і вночі вирушайте на завдання.

Те, що міст заміновано, було відомо достовірно. Але де саме, в якому місці — цього ніхто точно не знав.

Шумів багатоводний і бурхливий Грон. Зарево пожеж зрідка висвітлювало темний силует мосту… Сапери безшумно підповзли до нього ближче. Клочко і Ст. Шибеників спустили Трифонова на мотузках вниз, до ферм. Там Андрій намацав якісь товсті труби, але толу і проводів ніде видно не було. Де ж тол, де сотні кілограмів вибухівки? А треба поспішати. Адже фашисти могли в будь-яку хвилину дати струм і підірвати міст.

Повільно тягнеться час… А сапери продовжують шукати, обмацуючи кожну чавунну решітку, кожну трубу. Пройшло більше 2 годин, вже майже весь міст підданий огляду. І ось у пиши останнього прольоту Трифонов намацав якийсь шнур. Це був провід до батареї, за допомогою якої гітлерівці мали намір здійснити вибух. Сапери перерізали і розкидали провід, знешкодили батарею, зняли вибухівку і заховали її в глибоку яму неподалік від мосту.

— Знадобиться,— сказав Андрій. І не помилився…

На інший день фашисти відкрили шалений гарматний вогонь по наших позиціях, а після артилерійської підготовки пішли в контрнаступ, використавши для цього і вцілілий міст. За нього вони пустили танки і бронетранспортери. Ворожа атака була відбита. А сержанта А. Трифонова в той же день викликав командир батальйону і наказав вночі підірвати міст.

— Не будемо ризикувати, Андрій Олексійович, з цим мостом,— сказав він.— Його треба підірвати, такий наказ командування, а коли підемо в наступ, то ми його відновимо.

І знову темної ночі сапери непомітно пробралися до мосту. Але цього разу їм було вже легше, так як всі вони тут знали. Страшної сили гуркіт розірвав нічну тишу. Сполохами вогню осяяли небо, і важкий чавунний проліт звалився в річку. В ту ж мить повисла в небі кілька освітлювальних ракет, застрочили фашистські кулемети, забухали біля мосту снаряди. Але відважні сапери були вже далеко від моста, в розташуванні своїх військ.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь