Життя кочівників
Наші найдавніші предки, тюрки, вели рухливий, тобто кочовий спосіб життя, переселятися з одного місця проживання на інше. Тому їх назвали кочівниками. Збереглися стародавні письмові джерела, історичні твори, що описують спосіб життя кочівників. В одних творах їх називають сміливими, відважними, згуртованими кочовими скотарями, хоробрими воїнами, а в інших, навпаки, представляють дикунами, варварами, загарбниками інших народів.
Чому ж тюрки вели кочовий спосіб життя? Як вже було сказано вище, основу їхнього господарства становило скотарство. Головним чином вони розводили коней, тримали велику й дрібну рогату худобу, а також верблюдів. Тварини цілий рік перебували на подножном кормі. Люди були змушені переїжджати на нове місце, коли старі пасовища виснажувалися. Таким чином, два-три рази в рік змінювалися місця стоянок — кочовища.
Щоб вести такий образ життя, потрібні були великі простори. Тому тюрки освоювали все нові і нові землі. Кочовий спосіб життя був своєрідним способом охорони природи. Якщо б худобу весь час перебував на одному і тому ж місці, то степові луки незабаром були б повністю знищені. З тієї ж причини в степу було складно займатися землеробством, тонкий родючий шар швидко руйнувався. В результаті ж перекочевок грунт не встигала виснажуватися, а навпаки, до нового поверненню луки знову покривала густа трава.
Юрта кочівників
Ми всі добре знаємо, що люди завжди жили, як ми зараз, у великих кам’яних багатоквартирних будинках з усіма зручностями. Тюрки, що ведуть кочовий спосіб життя, жили в юртах. У степу було мало дерева, зате в надлишку худоби, який давав шерсть. Не дивно, що стіни юрти були зроблені з повсті (спресованої вовни), одягненого на дерев’яний гратчастий каркас. Два-три людини могли дуже швидко, всього за годину, зібрати або розібрати юрту. Розібрана юрта легко перевозили на конях або верблюдах.
Тільки після цього можна було приступати до застілля. Святкові застілля у булгарської знаті тривали довго. Тут вони читали вірші, змагалися в красномовстві, співали,танцювали і грали на різних музичних інструментах. Таким чином, тюрки вміли пристосовуватися до різних умов життя. Зі зміною середовища проживання змінювалися і спосіб життя, і навіть види житла. Незмінною залишалася любов до праці і вірність звичаям і традиціям предків.