Жінка, врятувалася з Концтабору | Історичний документ

Недалеко від міста Гдиня нашим з’єднанням був зайнятий табір в’язнів фашизму, де перебувало до тисяч в’язнів різних національностей, в тому числі багато росіян, українців, білорусів.

Напередодні звільнення табору військовополонених в один із зайнятих нами населених пунктів дісталася втекла з Гдині білоруська дівчина Галина Горбаченкова. Ось що вона розповіла в газеті про злодіяння гітлерівців:

Тільки вчора я вирвалася з фашистської неволі, в якій перебувала більше трьох років.

Сама я з Білорусії, з ст. Стовпці, дочка залізничника. Ще на початку 1942 року викрали мене німці, спочатку — на дорожні роботи, а потім в Німеччину в табір.

З табору мене як хорошу вишивальницю продали німкені Кьоніг, у якої була в Нейштеттине капелюшна майстерня. В кінці лютого фрау Кеніг бігла в Гдиню і забрала мене з собою.

Я бачила в якій паніці біжать з Гдині німці. При посадці на пароплави завжди виникала бійка, яка закінчувалася стріляниною. Нам в таборі заявили, що нас відвезуть і направлять на будівництво оборонних укріплень навколо Берліна.

Кілька пароплавів з військовополоненими німці дійсно встигли вивезти з Гдині. Але в останні дні становище змінилося. З 20 березня вони припинили навіть евакуацію німецького цивільного населення. Вивозять тільки поранених солдатів і офіцерів. 21 березня ми з подивом побачили, що на пароплав «Бухарест» відбувається посадка дівчат з сусіднього табору.

Він взяв на борт не менше ста російських, українських, білоруських і польських дівчат. Серед них була знайома мені дівчина Феня Ступак. Пароплав відчалив, везучи ще далі від Батьківщини заплаканих дівчат, які ще напередодні були впевнені у своєму близькому звільнення.

Жінка, врятувалася з Концтабору | Історичний документ

Це була страшна звістка. Виявилося, що дівчат вивезли у відкрите море, розстріляли і скинули в море. Ми зрозуміли, що така ж доля чекає й на нас і вирішили втекти. Це було важко і небезпечно, але залишатися означало б напевно загинути.

Нарешті-то я на волі, серед рідних людей! Але моє серце не спокійно, воно болить за тисячі полонених червоноармійців, за тисяч і дівчат-невільниць, які перебувають у Гдині в кривавих пазурах гітлерівців, Адже німці звезли і зігнали сюди своїх невільників зі всієї Померанії. І всім їм загрожує страшна доля.

Врятуйте тих, кого німці ще не встигли занапастити.

Бесіди з звільненими з німецьких таборів смерті служили дієвим засобом для розпалювання ненависті до гітлерівським загарбникам. Після таких новин стихійно виникали короткі, але дуже запальні, мобилизующие мітинги. Бійці перед своїми постраждалими земляками клялися помститися німецько-фашистським нелюдам за їх нечувані злодіяння.

Такі ж мітинги і невимушені, але трепетні, що хвилюють до глибини душі короткі червоноармійські зборів виникали на фронтових дорогах при зустрічі груп радянських дівчат, раніше насильно вивезених на каторгу в Німеччину і поверталися до себе на Батьківщину.

 

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: